Адреналін вільного падіння

Це заняття досі не вважається спортом, але й у жодному разі не є простою розвагою. Йдеться про роуп-джампінг, який за своєю «адреналіновістю» не поступається стрибкам із парашутом чи популярному банджі-джампінгу. На Прикарпатті роуп-джампінг лише почав розвиватися, але вже має багато прихильників.

Народжений у трагедії

Якщо казати коротко, то роуп-джампінг – це стрибки з висотних об’єктів із подальшим вільним падінням, де для зупинки використовується система альпіністських мотузок. Для стрибка застосовується не одна (як у банджі-джампінгу), а одночасно дві мотузки – основна і резервна. Крім того, мобільність альпіністського спорядження дозволяє джамперам мандрувати куди заманеться і стрибати майже з будь-яких об’єктів.

Фактично роуп-джампінг утворився з альпінізму. Започаткував його легендарний американський альпініст-екстремал Ден Осман, відомий тим, що самостійно забирався на прямовисні скелі без будь-якої страховки. Навмисне стрибати униз із використанням мотузок він почав у 1985 році, маючи на меті навчитись долати страх. З часом сміливість та все більша висота стрибків здобули йому світову славу.

Утім, є думка, що роуп-джампінг став таким відомим не стільки завдяки успіхам американця, скільки завдяки розголосу про його трагічну смерть. У 1998 році він здійснив рекордний стрибок – 305 м. Одразу ж після цього він видерся назад на скелю і вирішив стрибнути ще раз. Цього разу його одна-єдина мотузка увірвалася, а резервної не було. Відео фатального стрибка можна знайти в Інтернеті…

Прикарпаття також стрибає

Альпініст, парапланерист, рятувальник на гірськолижному курорті, а тепер ще й затятий джампер Андрій Сопилюк із Надвірної розповідає, що поступово йому стало бракувати драйву у повсякденних вилаз­ках у гори чи на скелі. Влітку минулого року він започаткував роуп-джампінг на Прикарпатті, зробивши перші стрибки на мості в с. Незвисько Городен­ківського району. Тепер має групу однодум­ців і клуб «Кому вниз».

Загалом в Україні роуп-джампінг почав розвиватися п’ять років тому. Українські джампери стрибають у Києві, Запоріжжі, Одесі, Кам’янці-Подільському. Там також є відповідні клуби. Та й місцевість для роуп-джампінгу не має жодного значення, бо стрибати можна з будинків, мостів, кранів, вишок, а такого «добра» вистачає всюди.

Прикарпатські джампери – це поки що невелика кількість людей, яких об’єднують спільні знайомства й інтереси. Про екстремальну розвагу переважно дізнаються з форумів в Інтернеті та від знайомих.

Через це роуп-джампінг у нас поки що не надто популярний, щоб говорити про комерційний розвиток. Щоправда, один стрибок коштує зараз близько 100 грн., але й спорядження для роуп-джампінгу далеко не дешеве. Воно повинно мати сертифікацію UIAA (Міжнародний союз альпіністських організацій) та купуватися у спеціалізованих магазинах. Крім того, кожна мотузка має свій ресурс і розрахована на певну кількість стрибків. Для зменшення ризику їх потрібно регулярно міняти.

Щоб самостійно займатися роуп-джампінгом, недостатньо лише мати спорядження. Необхідно добре орієнтуватися в альпіністських системах, знати, що можна робити і чого не можна, які вузли і в яких місцях в’язати, яке навантаження давати на мотузки тощо.

Незважаючи на всю свою «екстремальність», при правильній підготовці роуп-джампінг відзначається високою безпекою. У стрибках задіяні дві ідентичні системи мотузок і кріплень, одна з яких дублює іншу та надійно страхує від падіння. Подібний вид екстріму – уже згаданий банджі-джампінг – є значно небезпечнішим, адже тут використовується лише одна система.

Наразі роуп-джампінг ніде не зафіксований офіційно, не підлягає легалізації чи сертифікації. Тому й відповідальність за організацію стрибків та безпеку не обумовлена офіційно. Але на це можна дивитися з іншого боку – організатор відповідає за безпеку інших так само, як і за власну, готує систему для себе та інших і сам стрибає завжди першим.

Переступити страх і стрибнути

Як і будь-яке екстремальне заняття, роуп-джампінг – не для слабаків. Коли стоїш на краю «прірви» і дивишся униз, то думка про те, що ззаду тебе тримає надійна конструкція, зовсім не допомагає перебороти страх. Мозок на рівні інстинкту сигналізує про небезпеку стрибка, і подолати цей природний бар’єр спершу дуже складно.

Тим не менше, прихильників роуп-джампінгу на Прикарпатті стає дедалі більше. Стрибає переважно молодь, серед якої немало дівчат. Клуб «Кому вниз» зараз організовує джампінг на автомобільному мості в Городенці (висота 35  м), а також на радарних вишках колишньої військової частини на г. Космечара поблизу с. Міжгір’я на Богородчанщині (близько 30  м).

Як і будь-який екстрім, роуп-джампінг є справою абсолютно добровільною та в певній мірі особистою. Хочеш убити свій страх, почерпнути впевненості або просто познайомитися з новими людьми – тобі сюди. Вниз!