Виставка живопису в Івано-Франківському Центрі сучасного мистецтва “чеLOVEки” пропонує шукати і знайти різні форми живого спілкування – на противагу сурогатному у соцмережах.
Ідея виставки знаходила свою форму майже рік, розповідає директор Центру сучасного мистецтва Анатолій Звіжинський, пише КУРС.
“Рік тому художники Аліна Гаєва та Лесь Панчишин звернулися в наш Центр, щоби зробити виставку в Івано-Франківську. Тоді вони представили текст концепції і якісь свої загальні ідеї. Тоді це було трохи не на часі. Зараз ми вже говоримо, що живемо в час, коли йдеться про щось більше людське, аніж соціальне. Тому повернулися до ідеї виставки”, – розповідає Анатолій Звіжинський.
Ідея проекту “чеLOVEки” зашифрована в його назві, пояснює мистецтвознавець. “LOVE – це завжди актуально”, – додає він.
Сприймати любов, так само і живопис, як форму спілкування, відмінну від вербальної, пропонує культовий франківський митець Мирослав Яремак.
“Максимум, до чого ми можемо прагнути, – щоби між нами, між людьми, був діалог. Так само із творами мистецтва – щоби діалог був між нами і ними. Є різні форми спілкування, говоріння. Для когось це – слова. Для інших – живопис. Живопис – як одна з форм спілкування. Так само і любов”, – розмірковує Мирослав Яремак.
За задумом авторів, молодих художників Аліни Гаєвої і Леся Панчишина, виставка покликана привернути увагу до проблеми браку живого спілкування в сучасному світі – спілкування без посередництва нових технологій та соціальних мереж.
“Молоді динамічні художники, які розвиваються. Вони поки що ще в стані пошуків своєї власної естетики, але мені подобається їхня напористість. І навіть певна агресивність, – характеризує авторів Анатолій Звіжинський. – Вони хочуть проект під цією назвою прокатати по Україні. Зробити такий тур, як роблять музичні групи – познайомити жителів інших міст України зі своїм поглядом на цю проблему”.
Проблема – це зависання в соцмережах, що є сурогатом живого спілкування і заміняє власне любов. LOVE – у широкому сенсі слова.
“У кожного свої асоціації зі словом “любов”. Для когось воно тут, на виставці, буде надто глибоко заховане, для когось може виявитися навпаки – надто поверхневе все тут. Але це авторська інтерпретація. Як-от у назві прихований зміст, що любов є частиною людини, всіх чєловєків. Для мене важливо, на якому рівні сама людина це відчуває, зображає і подає. Треба приходити і дивитися”, – каже про виставку Анатолій Звіжинський.
Мирослав Яремак натомість застерігає не закликати франківців дивитися цю виставку. А навпаки – віднаджувати їх.
“Треба прощатися з соціалістичними уявленнями, що мистецтво належить народу. Не належить, – провокує Яремак. – Воно належить окремим чєловєкам, у яких викликає відчуття, відгук і відрух”.
