Франківськ мав солідну дату – 355 років. Погодьтеся, ото були вихідні! Ювілей об’єднав кілька великих фестів – «Карпатський простір», «Свято ковалів» і саме ж святкування Дня міста. Програма була насичена, тому подивитись, послухати було що.
Певно, найбільшою приємністю було те, що містом у ці святкові дні було комфортно ходити, гуляти, роздивлятися. Бо ж згадайте минулорічний базар на Вічевому, сотці, площі біля Міцкевича, біля Ратуші! Згадали засилля тих синіх палаток, штовханину, дим від шашликів? То зараз того всього не було, принаймні у найпопулярніших місцях. І за це організаторам велике спасибі, що таки дослухалися до минулорічних зауважень. Весь базар перенесли в одну локацію – на площу перед ОДА. Ну, не святе місце, що не кажіть – якраз для базару і пиятики. Цей ринок досить органічно вписався біля Білої хати. Може, най би там уже і стояв?
Почалося все з традиційного «Свята ковалів». Воно вже 15 років розпочинає весь святковий двіж у Франківську. І хоч напередодні свято раптом опинилося чи не під загрозою зриву через дивний скандал з окультизмом, усе вдалося. Два дні на площі Бастіону шуміли, грюкали, стукали ковалі з різних міст України та з 14 країн. Вони демонстрували свою майстерність, влаштовували майстер-класи, робили для міста нові ковані подарунки, чим тішили як малих, так і старих відвідувачів свята.
Родзинкою цьогорічного фесту стали «Нічні кування» під стінами кінотеатру «Люм’єр». То був такий спільний проект ковалів і VJ-групи «Куб». Було гарно, атмосферно і справді – магічно. Ковалі собі кували, а їх роботу супроводжували відеоінсталяції на стінах кінотеатру під добру музику від XaoRa.
Ще серед новинок була джазова локація в рамках міжнародного фестивалю «Карпатський простір». Зо дві години джазу у Пасажі Гартенбергів від «Karnas Formula» з Польщі, ентно-джазового гурту зі Львова «Shockolad» та Брії Блессінґ, піаніста Володимира Соляника й вокалістки Вікторії Корженюк переносили в якийсь інший неспішний, спокійний вимір. Організатори обіцяють наступного року ще трохи джазу.
Ще одним відкриттям в рамках того «Карпатського простору» стала вистава чеського «Чорного театру». Вони вразили, зачарували своєю театральною постановкою «Life is life» у драмтеатрі. Такого у місті ще не було! Без слів, мімікою, музикою акторам вдавалося показувати типові життєві ситуації, починаючи від народження – дитинство, юнацький вік, дорослі проблеми. То знову була якась магія! Декорації, які світяться зеленню, пересуваються, ніби на невидимих ниточках, актори літають… очам своїм не віриш.
До речі, повертаючись до музики, – її в ці три дні було дуже багато та на будь-який смак: на сценах біля ратуші, біля пам’ятника Франку, на стометрівці, на Вічевому…
Вдень публіку розважали гості фестивалю «Карпатський простір» з Молдови, Словаччини, Румунії, Польщі, Литви, Латвії, Болгарії, Азербайджану та Грузії. Кожен колектив вражав танцями, співами та костюмами. Образами та піснями підкорив українсько-польський гурт «Dagadana». До речі, одна з вокалісток – Дана Вінницька – франківчанка. Музиканти виконували таку собі легку, лаунжову музику та готували публіку до двіжу в перший фестивальний вечір. Адже тоді на сцені виступав Олег Скрипка з оркестром народних інструментів «НАОНІ». То було круто – 40 «народників» і мегадрайвовий Скрипка зі своїми приповідками на кшталт: «Нехай волосся стане дибки, бо на сцені Олег Скрипка».
Назавтра франківців розважали «Мандри», з якими публіка підспівувала відомі хіти: «Не спи моя рідна земля» чи «Моя мила».
Але апогеєм став останній фестивальний вечір. На площі – як у львівській маршрутці. До Вічевого майдану ніби з’їхалося все місто, аби послухати Тіну Кароль. Але розчаруванню, як потім виявилося, не було меж. Ще довго франківці в соцмережах будуть обговорювати поганий звук, російськомовні тексти співачки та як люди втрачали свідомість у тисняві під час її виступу. Але багатьом таки сподобалося – стояли під дощем до кінця концерту. Може, вийти не могли через тісняву? Ні, напевно, таки не хотіли.
Ще був майже рекордний 150-кілограмовий торт, який мер міста Руслан Марцінків роздавав перед ратушею. І знову тиснява, штовханина за солодким куснем пляцка. Кому він дістався, запевняли, що дуже смачний. Цікаво, що оздоблений смаколик був із солодкими пам’ятками міста – історичними будівлями, мурами з мастики. Найгарніші оздоби з’їсти не дозволили – відтепер вони будуть одним із експонатів обласного краєзнавчого музею. І на цій солодкій ноті краще, напевно, й закінчити. Зі святом, Франківськ!
