Під впливом технічного прогресу, який натомість створює людині всі умови для деградації, доводиться повертатися до тих місць, де найсильніше відчуваєш тонкий світ. Там кожне дерево стає другом. Там птахи перестають співати, коли витягуєш з торби гострий предмет. Там натягнуті струни, на яких звучить музика великої Гармонії. І, торкаючись до них, стаєш частиною оркестру Вічності, пише verchovyna.at.ua.
Одне з найдавніших святилищ
Найкраще це вдається відчути на місцях сили, де вирують види енергії, співзвучні вібраціям енергетичних центрів людини. Саме таким є Писаний Камінь (1221 м над рівнем моря), що неподалік від Буковецького перевалу на Верховинщині. Сотні паломників щороку відвідують його, аби доторкнутися до величезної брили, протяжність якої близько 80 м й висота – понад 20 м. Маршрут до Писаного Каменя не є складним, займає приблизно 5-6 годин.
Символи минулого
Не дивно, що тут можна побачити автографи класиків української літератури, істориків, астрологів та інших відомих людей. Проте найцікавішими є, безперечно, петрогліфи. Давні космогонічні символи, рукотворні рисунки, якими схематично зображали тварин і людей. Деякі з них дослідники датують ще VIII-IX ст., коли тут активно проводили язичницькі обряди та ритуали. Походження назви “писаний” трактуємо від того, що його в буквальному значенні розписали. Викарбувати своє ім’я на цьому камені – подолати час і вкотре довести, що існує лише фізична смерть.
Ритуальні чаші
Особливими властивостями також наділені ритуальні чаші, що є на самій вершині Каменя. Їх ще називають слідами “лелетів”. Це невеличкі заглибини, які на своїх стінках мають залишки священного вогню. Очевидно, тут приносили жертву богові Сонцю – Дажбогу. Воду, що міститься в цих заглибинах, не можна каламутити, адже це порушення спокою богів, які можуть покарати тих, хто зневажає їхню волю.
Які бажання тут заборонені?
Це місце сили дає людині здоров’я та достаток. Також кажуть, що тут можна зняти депресію і змусити негативні емоції покинути тіло. Не коректним вважається просити в Каменя грошей, адже просто заради збагачення ніхто їх не дасть.
Тут приходить усвідомлення: немає кінця дороги до себе. У місцях сили ми зміцнюємо нашу віру, яка відчиняє двері, щоб увійти всюди. Примножуємо волю, що дає силу й бажання йти. Отримуємо знання, котрі дають уміння рухатися в правильному напрямку. Тут хочеться просто подякувати за найцінніший дар – життя – і відчувати радість буття кожною клітиною свого тіла.
