Цього разу «Репортер» порушує всі умови концепції для цієї рубрики та не визначає якоїсь конкретної людини тижня. Чому? Тому, що зараз є важливіша річ. Наша державна мова — комусь рідна, комусь близька, а комусь і ненависна.
Вони таки прийняли той закон у другому читанні. Багато люду не вірило, що таке насправді станеться. Малювали колажі в інтернеті, сміялися над недолугою владою. Здається, на цю тему висловилися всі, хто хоч якось вміє писати — і українською, і російською. Всі захищали українську мову. І що? Пропрезидентські «обранці» не звернули жодної уваги та спокійно довели справу до кінця. А ті, що називають себе опозицією, вчергове не змогли їм завадити.
От, кого б ви назвали людиною тижня? Можна президента Януковича, який керує Україною та її парламентом як нелегальним спиртзаводом. Ні, навіть іронізувати вже не хочеться. Можна депутата Колесніченка, адже він — головний провокатор, обличчя та спікер «мовного» закону.
Забагато честі. Ще могли б бути нардепи, котрі одразу взялися голодувати на знак протесту. Мужньо, але що вони робили раніше? Може, Тягнибок, який того ж вечора закликав людей збиратися біля Українського дому? Щось не віриться у щирість. Кличко, Яценюк — хто?
А нікого. Є українська мова. Вона завжди була й тепер нікуди не подінеться. Цей текст пишеться у вівторок ввечері. І сьогодні вже ніхто не може сказати, що в Україні буде завтра. Сумнозвісний закон, якщо його ще підпише президент Янукович (а краще би підписав, бо інакше хтось, може, й повірить у його здатність мислити стратегічно), набере чинності з 1 січня наступного року. І ви вважаєте, що таким темпом вони до того досидять?
