Нові-старі міністри: хто вони та чи мають "скелети у шафах"?

Верховна Рада України відправила у відставку п’ятьох міністрів. Серед них: міністр реінтеграції тимчасово окупованих територій України – Олексій Резніков, міністр захисту навколишнього середовища і природних ресурсів – Роман Абрамовський, міністр оборони – Андрій Таран, міністр з питань стратегічних галузей промисловості – Олег Уруський та перший віце-прем’єр і міністр економіки – Олексій Любченко. Проте, довго міністерські посади вакантними не залишилися.

Хто вони нові-старі міністри та які “скелети в шафі” приховують, дослідили аналітики YouControl за допомогою даних з відкритих джерел, пише Репортер.

Першим після звільнення парламент проголосував за нового міністра оборони. Ним став в екс-міністр реінтеграції тимчасово окупованих територій України – Олексій Резніков. Мінреінтеграції очолила Ірина Верещук. Міністром з питань стратегічних галузей промисловості став екс-голова Держмитслужби – Павло Рябікін. Заступниця голови Офісу Президента – Юлія Свириденко очолила міністерство економіки та одночасно отримала посаду віце-прем’єра.

Що вдалося з’ясувати про нових очільників міністерств та тимчасово виконуючого обов’язки міністра захисту навколишнього середовища і природних ресурсів – Руслана Стрільця?

Олесій Резніков

Є відомим адвокатом в Україні та за її межами. Серед клієнтів Резнікова – Олександр Роднянський та Борис Фуксман, Савік Шустер, Володимир Гусинський, група DCH Олександра Ярославського, ФК “Металіст”, ІА “ІМК”, корпорація “Інтерпайп”.

Також він відомий як адвокат кандидата на пост президента України Віктора Ющенка у Верховному суді України у справі про визнання виборів президента України недійсними (третій тур), спільно з Сергієм Власенком у 2004 році.

Колишній депутат Київської міської ради (6-7 скликання). У 2008 році обирався від блоку Миколи Катеринчука, у 2014 році – від партії УДАР Віталія Кличка. З квітня 2016 року по вересень 2018 року – заступник голови Київської міської державної адміністрації (КМДА). З листопада 2018 року поновив юридичну практику в якості партнера “Юридичної фірми “Астерс”. Слід зазначити, що його дохід у зазначеній компанії у 2019 році склав понад 20 млн грн, у 2020-му – близько 10 млн грн.

З вересня 2019 р. — представник України у робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи.

4 березня 2020 р. — призначений на посаду віце-прем‘єр-міністра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 1 листопада 2021 подав у відставку.

На даний момент Олексій Резніков не є учасником жодної діючої комерційної структури в Україні, проте є співвласником 2 офшорних компаній, що зареєстровані на Британських Віргінських островах.

Юридична компанія Magisters, партнером якої був Резніков, наприкінці “нульових” стала майже юрфірмою “Нафтогазу”. Зазначається, що Magisters “практично монополізували юридичне обслуговування “Нафтогазу” без належних тендерних процедур”. Саме “магістри” у 2009 році вели гучну газову справу “Нафтогазу” проти “РосУкрЕнерго”, яку програли”.

Ірина Верещук

Входить до фракції “Слуга народу” Верховної Ради України (ВРУ). Раніше обіймала посаду мера м. Рава-Руська Львівської області.

Чоловік – Михайло Кухаренко за 2019 рік заробив 898 тис. грн. Він числиться у військовій частині Е6117. Ірина Верещук заробила 515 тис. грн. Основною статтею доходів Верещук була заробітна плата народного депутата.

Сестра Ірини Верещук – Ольга Смик разом з чоловіком Ярославом є власниками ТОВ “РАВА-ЗЕМ СЕРВІС” (діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії). Ольга Смик власниця житлового будинку (102 кв.м – м. Рава-Руська), земельної ділянки (1.98 га – Львівська область), квартири в Львові (53,2 кв.м – спільно з Іриною Верещук). Ярослав Смик – власник житлового будинку (66.3 кв.м) та земельної ділянки (0.06 га) в м. Рава-Руська.

Вона також була керівницею Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик. За даними ЗМІ, він фінансувався народними депутатами України від “Опозиційної платформи – За життя” (ОПЗЖ) Віктором Медведчуком та Тарасом Козаком.

Для самостійного пошуку та перевірки фізособи у відкритих державних реєстрах можна використовувати модуль “Перевірки фізичних осіб” від YouControl. За його допомогою ви можете також підключати запитувану особу до автоматичного моніторингу і отримувати оновлення по статусу фізособи в месенджері.

Після 2015 року Верещук стала частою гостею телеканалів “112 Україна”, “Newsone”, “НАШ.МАКСІ-ТВ” Євгенія Мураєва і телеканалу “ZIK”, після того як він змінив власника. “ZIK”, “112 Україна” і “Newsone” належать нардепу Тарасу Козаку з ОПЗЖ, і, за даними ЗМІ, підконтрольні Віктору Медведчуку.

У 2016 році Верещук очолила Міжнародний центр балтійсько-чорноморських досліджень і консенсусних практик. Очолювала його до 2019. Центр мав розробляти такі форми взаємодії між країнами Балтійсько-чорноморського регіону, які б запобігали конфліктам. Серед партнерів центру вказані колишні президенти України, Молдови, два російських політологічних центри.

Юлія Свириденко

2008-2015 рр. працювала у приватному секторі. З 2015 року – на керівних посадах у Чернігівській обласній державній адміністрації: очолювала департамент економічного розвитку, обіймала посаду першого заступника голови Чернігівської обласної державної адміністрації (головою Чернігівської ОДА в той період був Валерій Кулініч), з липня по грудень 2018 року виконувала обов’язки голови обласної державної адміністрації.

З березня по вересень 2019 року — директор ТОВ “Сідко Україна”, що спеціалізується на виробництві кормів для диких птахів і займається переробкою органічної продукції. Співвласниками компанії є Валерій Кулініч та діючий мер Чернігова, екс-народний депутат України Владислав Атрошенко.

Владислав Атрошенко та Валерій Кулініч є бізнес-партнерами ще у декількох компаніях. А сам Атрошенко за даними ЗМІ, фігурував у кримінальній справі щодо ухилення від сплати податків. 16 січня 2014 р. голосував у складі фракції Партії регіонів за диктаторські закони, які обмежували свободу та Конституцію України. Пізніше надіслав заяву з проханням вважати, що він не голосував. Атрошенко та члени його родини є співвласниками низки компаній у Чернігівській обл., що працюють у сфері страхування, нерухомості, будівництва, сільського господарства та виробництва електроенергії.

У вересні 2019 року призначена на посаду заступника міністра, а з липня 2020 року – першого заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Указом Президента України 22 грудня 2020 року призначена заступником керівника Офісу Президента України.

ЇЇ чоловік Ігор Дерлеменко є співвласником ТОВ “ДКС-ГРУПП” та зареєстрований як ФОП.

Павло Рябікін

Народний депутат Верховної Ради (ВР) III (2000-2002 рік), IV (2002-2005 рік) та VII (2012-2014 рік) скликань. Екс-гендиректор ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (2017-2020), колишній заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Віталія Кличка (2014-2015), екс-заступник міністра транспорту та зв’язку (2005-2006).

Зв’язки

За даними журналіста Сергія Лещенка, Льовочкін, Мартиненко та Фірташ були партнерами Рябікіна у бізнесі на території України та за її межами.
Йдеться про комплекс відпочинку “Маячок”, який контролюють Рябікін та Фірташ з Льовочкіним. Крім того, він пов’язаний і з Миколою Мартиненком – вони створили у Швейцарії підприємство, яке очолював Рябікін, а належало воно Мартиненко.
В 2002 році Павло Рябікін приєднався до фракції “Наша Україна” у Верховній Раді та був довіреною особою Віктора Ющенка. Тоді він і познайомився з Петром Порошенком, який через 12 років став президентом. Більше того, як стверджує Юрій Бутусов, у 2016 році – саме за часів президентства Порошенка – Рябікін міг стати міністром інфраструктури.
Павло Рябікін став відомим у політичних колах як юрист нафтогазового олігарха Ігоря Бакая. Разом вони були у партії “Демократичний союз”. Зі свого боку Ігор Бакай багато років тому займався кар’єрою боксерів братів Кличків. Так, ймовірно, познайомилися Павло Рябікін та Віталій Кличко. Згодом Рябікін був народним депутатом від партії Кличка УДАР, обіймав посаду заступника Кличко у КМДА.
Тісні зв’язки Рябікін має і із сином екс-мера Києва Олександра Омельченка – Олександром. Їхні дружини – Галина Рябікіна та Олена Омельченко на пару були засновниками компаній “Бонобо” та “Маєток на Музейному”. ЗМІ писали про те, що вже за Кличка партнерам загадковим чином вдалося отримати у власність історичну будівлю в самому центрі Києва, а також отримати дозвіл на її “реконструкцію”. Також слід зауважити, що компанія дружини Рябікіна ТОВ “Асиметрія” у 2016 та 2017 рр. отримала державних замовлень від КМДА на суму понад 300 тис грн.

Скандали

У жовтні 2019 року НАЗК виявило у декларації Рябікіна за 2016 рік недостовірну інформацію. Голова аеропорту “Бориспіль” відзначив недостовірні відомості та забув вказати дані про корпоративні права та майно на загальну суму 10,6 мільйона гривень.

За канденції Павла Рябікіна на посаді директора ДП “Аеропорт “Бориспіль”, був в центрі скандалу щодо не підписання договору із “лоукостером” Ryanair. “Ryanair” 10 липня 2017 р. оголосив про відміну свого заходу в Україну: нібито аеропорт “Бориспіль” порушив угоду, досягнуту в березні. Рябікін заявляв, що “Ryanair” висунув “Борисполю” вимоги щодо польотів до Києва, які не відповідають українському законодавству.

Коли Рябікін працював заступником міністра транспорту та зв’язку України, йому приписували ймовірну участь у низці корупційних схем. Наприклад, у контролі за видобутком піску у Євпаторії, а також організації протиправного бізнесу у Миколаївському порту.

26 лютого 2018 року із сюжету у програмі “Гроші” стало відомо, що за 30 км від Києва, у Лютіжі Вишгородського району, знаходиться заміська садиба Віталія Кличка. Огороджена ділянка займає площу майже 10 га лісу і, порушуючи водний та земельний кодекси, покриває кілька соток прибережної зони. Маєток знаходиться у суборенді у Василя Віталійовича Мельника, його повний тезка у 2014 році був головою Вишгородської райради. Орендує цю ділянку Василь Мельник у ТОВ “Вишгородсільбуд”. Засновниками цього підприємства є ТОВ “Північна інвестиційна група” та ТОВ “Школа капітанів”, власником останньої до червня 2017 року був екс-заступник голови КМДА Павло Рябікін.

Руслан Стрілець

З 2012 по 2014 рік був заступником начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області.

Згодом близько 5 років очолював департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації.

У 2015р. балотувався до Дніпропетровської обласної ради за виборчим списком партії “Європейська солідарність”, проте в раду не потрапив.

У 2019-2020 рр. перейшов на роботу до Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

У липні 2020р. призначений заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.

Слід зауважити, що переважна більшість згадок про Руслана Стрільця у ЗМІ стосується його професіональної діяльності.

Згідно аналізу даних у поданих Русланом Стрільцем декларацій за період 2015-2020 рр., основна частина доходу родини Стрілець 2015-2016 рр. складалася із заробітної плати нинішнього заст.міністра, у 2017-му ще однією статтею доходу став дохід від підприємницької діяльності його дружини Ксенії. Трохи більше 136 тис. грн.

У 2018-2019 рр. її дохід збільшився – кожного року вона отримувала понад 700 тис.грн., а у 2020 році – він склав понад 950 тис. грн.

Слід зазначити, що Руслан Стрілець має в користуванні квартиру у м. Дніпро, яка належить Марині Стрілець (за даними ЗМІ вірогідно це його мати), також у 2015-2019 рр. він користувався автомобілем Nissan TEANA, який також належить Марині Стрілець. У 2020р. він отримав від неї подарунок у грошовій формі на суму понад 300 тис. грн. При цьому, Марина Стрілець не є приватним підприємцем чи співвласником будь-якої компанії в Україні.

Наразі він користується автомобілем NISSAN MAXIMA, що належить його тещі – Тіщенко Ірині Олегівні.