«Газета. uа», 17 жовтня 2010 року
Володимир Яворівський: «Я щойно повернувся з Луганська. Якби ви чули, що вже сьогодні про них кажуть люди: «Нас образили, нас надурили, вони ж нам пообіцяли, а ціни зростають» і таке інше. Я впевнений, що так довго тривати не буде. Українці довго мовчать, але я переконаний, що вже десь навесні нас очікують великі загальнонаціональні протестні дії. Піднімуться й ті, до кого дійде через шлунок, й ті, до кого це дійде через національну свідомість».
Отже, маємо два шляхи дозрівання широких народних мас до ситуації протесту (великий марксист дідусь Ленін сказав би: «До революційної ситуації, таваріщі»). Перший шлях, вказаний колишнім членом КПРС Яворівським, є класично марксистським – через шлунок, голодні спазми якого автоматично переростають у пікети та мітинги власників шлунків. Другий складніший – через свідомість. Нам здається, що у другого шляху відстань довша і тому ті, які підуть шляхом усвідомлення, можуть прийти на мітинг вже тоді, коли ті, що йшли через шлунок, розійдуться. Тож можуть виникнути проблеми з масовістю. Може краще обрати якійсь один шлях?
