Напевно, кожен українець чи то з екрану телевізора, чи то просто на вулиці бачив, як нібито солдатські матері влаштовують пікети біля військових частин. Незалежно від регіону гасло одне – поверніть наших дітей з передової! Мовляв, вони там стоять без зброї, в чистому полі, не мають, де зігрітися… а ще й позаду розташовані загороджувальні загони, які не дають хлопцям повернутися додому.
Як правило, на передовій таке поняття, як мобільний зв’язок – відсутнє. Тому батьки, надивившись різноманітних сюжетів по ТБ вірять у подібні несинітниці. Аби дізнатись, що ж робиться нині там, де проходить лінія оборони, які хлопці і з яким настроєм там стоять, журналісти передової інформаційної групи виїхали на один із найвіддаленіших українських блокпостів.
Перше, що кидається в очі, – це великий Державний Прапор України, який гордо майорить посеред дороги. Це перший прапор нашої держави з цього боку. Адже там далі вже все – вільної землі немає, лише окупована Україна. Я не буду писати про кількість укриттів і бойової техніки. Само собою зрозуміло, що це – життя наших воїнів. Скажу одне – вони тут є.
І навіть у більшій кількості, ніж ми очікували. Крім цього, блокпост не кинутий сам на сам з ворогом, за потребою він отримає потужну вогневу підтримку з сусідніх підрозділів. Так, тут немає мобільного зв’язку, точніше він з’являється за кілька хвили до обстрілу. І хлопці кажуть, що «Київстар» на телефонах тоді просто зашкалює. Таким чином російські спецслужби радіоелетронної боротьби намагаються вирахувати місця скупчення активних мобільних терміналів, наших вогневих позицій та укриттів. Власне тому хлопці й вимикають свої мобілки.
Однак військовий зв’язок в них є і чітко працює. Правдами й неправдами командуванню вдалось забезпечити наших воїнів захищеними від прослуховування та ураження радіостанціями. Звичайно побут тут далекий від санаторно-курортного… Однак у хлопців є вириті землянки, які обігріваються пічками. Є чималі запаси дров, води, продуктів і, звісно, боєприпасів. Та головне все ж таки тут люди.
На блокпості, де довелося побувати нашій передовій інформаційній групі, стоять військовослужбовці з 20-го механізованого батальйону який раніше був територіальної оборони а зараз у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Всі вони різного віку, однак всі мають чітку й рішучу позицію – «жодного кроку назад». До речі, ці хлопці звільняли від окупантів Красногоровку та Мар’янку, а їхні побратими захопили в полон російський танк Т-72.
– Це все брехня, що ми хочемо втікти а нас не пускають, – каже один із бійців, Костянтин. – При чому відверта й нагла. Ми в АТО вже кілька місяців. Звичайно, хочеться і додому, і відпочити. Але щоб ми покинули наші позиції – ніколи!
Підтримує товариша і його військовий побратим Олег.
– Власне на цьому блоці ми стоїмо з грудня, – говорить він. – Бувало всіляке. Однак своєї землі ми не здамо і нікуди не підемо.
Ось такий він – передовий блокпост з безстрашними людьми, справжніми героями України.
Comments are closed.