Першим каменем спотикання стало питання «Про нагородження Почесною відзнакою «100‑річчя від дня народження Провідника ОУН Степана Бандери». Депутат Олександр Сич процитував рядки антиукраїнського змісту з вірша Дмитра Павличка, який опинився у списку претендентів на нагородження за поданням облради та ОДА. «Я вважаю, що такі люди є духовними батьками сьогоднішньої національної безхребетності», — зазначив депутат. Він аргументував свої слова тим, що хтось сидів у таборах, а хтось обливав їх брудом, виправдовуючись тим, що «часи були такі». «Давати йому відзнаку ОУН — цинічно», — підсумував Сич.
Голова облради Ігор Олійник намагався виправдатися: «Дмитро Павличко воював на теренах нашої області у партизанських загонах. Вам вирішувати, тому що ми нагороджуємо всіх, хто брав участь. А він брав участь».
Депутат Зіновій Бойчук звернув увагу на те, що у списку забагато чиновників — 70‑80 %. «Що в нас інших людей в районах немає?» — спитав він. На це Олійник відповів, що у списку взагалі нема чиновників. Однак чиновники там були, як зрештою й депутати. Відтак лунали пропозиції: діючих депутатів та міського голову Івано-Франківська вивести зі списку. До речі, депутати облради були обурені тим, що не мали можливості обговорити ці списки разом із комісією — їх ніхто не запрошував.
Голова фракцію БЮТ Юрій Романюк двічі наполягав внести у список Степана Бандеру, Євгена Коновальця та Славу Стецько. «Маймо якусь моральну мужність дати їм відзнаку, чи ми когось боїмося у цих стінах?» — обурювався він. Далі депутат Богдан Томенчук попросив комісію прогнозувати, що буде далі, та не створювати зайвих колізій, адже зараз не варто кидати в людей камінням і згадувати, що хтось і колись робив. Зрештою, питання вирішили доопрацювати.
Потім депутати працювали над переліком природоохоронних заходів. Ділили гроші. Цікаво було спостерігати за тим, як кожен відстоював регіон, в якому живе.
Час підходив до обіду. Бютівці дуже голосно просили перерву і більшість із них за неї голосували. Однак «Наша Україна» була проти, тож вирішили продовжувати роботу. А щойно це рішення прийняли, деякі нашоукраїнці пішли обідати…
Отже, на питанні «Про надання в користування мисливських угідь» депутатів почало бракувати. Кворум був — на межі. Планувалося «надати мисливські угіддя терміном на 49 років площею 8214 га в межах кварталів 1‑25 Шибенського лісництва, площею 3350 га, та кварталів 1‑38 Явірницького лісництва, площею 4864 га, в користування ТзОВ «Рекреаційно-оздоровче мисливське лісове господарство — Буркут». Виникла невелика дискусія стосовно того, чи можна віддавати так багато землі невідомо кому — за словами депутатів, власниками цього ТзОВ є двоє австрійців і ще «невідомо хто»? Чи зможе влада контролювати їх упродовж 49 років? Більше того, слухання щодо цього рішення проходило тільки в одній сільській раді. Інші сільради його не обговорювали.
Ігор Олійник відповів, що дві комісії їздили на місце та прийняли позитивне рішення. Підрахувавши голоси, голова лічильної комісії Ганна Беляшова виправдовувалася: «Ігоре Мирославовичу, депутатів в залі 64 — кворум є. Але: проголосувало «за» — 54, «проти» — 1, утрималося — 4, решта не брала участь у голосуванні».
Рішення не пройшло. Такий хід подій у плани депутатів на входив. Тож Юрій Романюк сказав, що не можна, аби сесія ставала заручником кількох людей, які з тих чи інших питань не голосують. Відтак, депутати прийняли унікальне рішення — проголосувати цей проект ще раз, після півгодинного обіду.
По закінченню перерви депутати сходилися повільно. Хтось проводив аналогії з Верховною Радою, мовляв, вірус перейшов й на них. Інші жартували, що треба шукати від цього вакцину. Зіновій Береговський навіть зробив перекличку. Далі депутати ще трохи обговорили проект. Роман Шевчук, як приклад, до чого приводять мисливські угіддя, навів випадок з нардепом Лозинським. Однак це не допомогло — рішення прийняли.
Отже, вісім тисяч гектарів на 49 років «поїхали» до Австрії та ще «невідомо куди».
Comments are closed.