Законодавство
В Україні діє два закони, в яких мова йде про допомогу сім’ям з дітьми. Перший — Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у статті 15 якого йдеться про те, що допомога до досягнення трирічного віку дається в розмірі прожиткового мінімуму, встановіленого для дітей віком до шести років (ці кошти мало би виплачувати управління праці та соцзахисту — Авт.). Паралельно з ним є Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Його 43 стаття зазначає, що розмір державної допомоги для дітей віком до трьох років виплачується в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.
Конституції всупереч
Однак роками в Україні діяла інша практика, яка суперечила цим законам. Позаяк, приймаючи бюджет, депутати призупиняли дію цих двох статей і встановлювали розмір допомоги на свій розсуд. При цьому до уваги брали сукупний дохід сім’ї.
Конституційний Суд (КС) 9 липня 2007 року прийняв рішення визначити ці зміни до законів неконституційними. І вирішив, що ця допомога має надаватися в розмірі прожиткового мінімуму, який в той час, до речі, становив майже 500 гривень. Нині ж ця сума ще збільшилася і становить приблизно 650 гривень. А не в розмірі, встановленому законом про бюджет (від 90 до 140 грн.), як це робилося роками.
Саме тому почався, м’яко кажучи, ажіотаж. В якому беруть участь всі сім’ї, які на час прийняття цього рішення КС мали право на допомогу. Хтось подав заяву в управління праці та соц-
захисту, хтось пішов до суду, хтось ще тільки збирається… Втрачати ж бо немалі гроші не хоче ніхто.
Через півроку Верховна Рада, приймаючи закон про бюджет на 2008 рік, знову ж таки не звернула увагу на те, що КС визнав таке рішення неконституційним, і виключив ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Натомість, Конституційний Суд 22 травня 2008 року їх відновив…
Усім не вистачить
Як зазначає начальник відділу допомог, соціальних компенсацій та гуманітарних питань управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківська Василь Семанюк, наразі всі бажаючі звертаються до них в управління. Однак допомогти людям управлінню поки що не під силу. «Скільки було передбачено, стільки ми і платили, — каже Семанюк. — Добровільно держава ці кошти не повертає. Однак люди мають право звертатися до суду, щоб у судовому порядку їх отримати».
Якщо брати ситуацію по Івано-Франківську, то слід зазначити, що нині в місті немає жодного рішення суду, яке б набрало чинності. Тобто кошти ще не виплачені жодній людині. Щоправда, на практиці є сім’ї, які виграли суд, є й такі, що програли. «Якщо людина виграє суд, то ми подаємо апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду, який, на сьогоднішній день, по нашому місту ще не розглянув жодної справи», — зазначає Василь Семанюк. За його словами, нині доволі складно передбачити, як розгортатимуться події, якщо суд все ж таки прийме рішення повернути ці кошти людям. Відтак, можна припустити: якщо дійде до роботи судових виконавців, то постраждають сім’ї, які отримують допомогу за поточні місяці, в яких виросте чимала заборгованість. Тобто, в першу чергу гроші віддаватимуть тим, хто виграв суд, а решті просто не вистачить.
Від юриста
Наталія Ємельянова, АО «Західноукраїнська правнича компанія»:
«Якщо мама мала право на допомогу ще в липні 2007 року, то варто подавати до суду. Адже виходить велика різниця між тими коштами, які жінка отримувала і мала б отримати згідно з законодавством. Для цього треба спершу звернутися в управління праці та соціального захисту із заявою, де попросити в добровільному порядку виплатити цю різницю. В заяві треба вказати: коли жінка народила дитину, коли почала отримувати кошти, в якому розмірі, і в якому розмірі мала б отримувати за законом.
Якщо орган відмовиться, то право цієї людини вважається порушеним, а тому вона матиме цілий рік, аби подати до суду заяву для відновлення свого порушеного права. Щоб подати позовну заяву до суду необхідно додавати відповідний перелік документів (свідоцтво про народження дитини, витяг з наказу про відпустку по догляду за дитиною, якщо жінка працювала, а якщо ж не працювала, то довідку з управління праці та соціального захисту про те, який розмір і коли нараховувався тощо).
Ще треба сплатити державне мито — це один відсоток від суми, яку людина просить стягнути на її користь. Але не менше 51 грн. І якщо в позовній заяві є декілька вимог, то кожна з них оплачується в розмірі 3,40 грн.».
Comments are closed.