Сам Саакашвілі не сподівався на тріумфальний результат виборів. Перемога його політичного проекту «Єдиний національний рух» прогнозувалася багатьма експертами та аналітиками. Однак ніхто з них не говорив, що провладна партія набере абсолютну більшість голосів та отримає конституційну більшість у грузинському парламенті.
Щодо трьох опозиційних сил, які подолали виборчий бар’єр, то на всіх вони отримали лише трохи більше тридцяти відсотків голосів виборців та тридцять місць у парламенті. В порівнянні із 120?ма мандатами, здобутими «Єдиним національним рухом», це виглядає просто жалюгідно.
Найцікавіше те, що перемога провладної партії загалом чесна. Незалежні спостерігачі не зафіксували серйозних порушень у ході голосування. Однак адмінресурс, безперечно, був застосований. Опозиційні партії практично не допускали до ефіру на центральних грузинських телеканалах. Лише єдиному «Християнсько?демократичному руху», який був створений фактично перед самими виборами, на відміну від інших опозиційних партій, дозволили провести досить потужну агітаційну кампанію на телебаченні.
Це дало підстави багатьом експертам говорити про те, що християнські демократи є цілком підконтрольними адміністрації Саакашвілі. Можна навіть припустити, що цей проект був спеціально запущений грузинською владою для своєрідної підстраховки на виборах за схемою: «якщо ми втратимо, то хоч вони відберуть голоси в справжньої опозиції».
Але ця підстраховка не знадобилася.
ЦВК Грузії вирішила анулювати підсумки голосування лише на 26 виборчих дільницях, та й в опозиції, здається, зовсім немає фактів, які свідчили б про серйозні порушення. Хіба можна говорити про вибухи та стрілянину у зоні грузино-абхазького кордону та підірвані два автобуси, які везли людей на голосування, що ніяк не вплинуло на підсумкові результати виборів.
Але опозиція зробила непоганий піар-хід. Безперечно, ще будуть суди. Хоча уже зараз представники усіх опозиційних партій, які пройшли до грузинського парламенту, мають намір в знак протесту проти порушень на виборах (які, за їхньою інформацією, начебто, були масовими) відмовитися від своїх мандатів.
Вам це не нагадує ситуацію в українському парламенті минулого скликання? Але тут інші мотиви та інші цілі. Якщо «Наша Україна» і БЮТ мали підстави сподіватися, що, здавши свої мандати, вони таким чином позбавлять легітимності подальшу роботу Верховної Ради, то грузинський парламент не втратить своєї легітимності навіть після демаршу опозиції.
