Через глобальне потепління в Арктиці продовжує стрімко танути крига, що полегшує розробку покладів енергоносіїв. Тому сьогодні руки чешуться не в однієї великої компанії.
Тільки от проблема одна — фактично усі ці нафто-газові багатства наразі залишаються недоступними.
У 1982 році країни, що мали територіальні претензії щодо Арктики, підписали Конвенцію з морського права, яка відводила для кожної з них у цьому регіоні 200?кілометрову економічну зону для вільного пересування кораблів і винятковими правами на видобуток мінеральних ресурсів.
Проте, згідно з оцінками експертів, основні поклади нафти і газу знаходяться далеко за межами цих зон, що ускладнює їх видобуток. Сьогодні ж через глобальне потеплення і танення льодовиків, а також високі ціни на енергоносії, розробка арктичних родовищ здається можливою в економічному плані, хоча раніше її вважали дуже витратною.
Мова також йде про контроль над морськими шляхами, оскільки Арктика, можливо, через кілька десятиліть звільниться від льоду.
Тому прогнозованою є подальша ескалація боротьби за Арктику. Минулого року Росія пішла на безпрецедентний з погляду морського права крок — у ході морської експедиції на глибині 4?км під льодом Північного полюса був встановлений російськой триколор.
Тоді Захід рішуче засудив такі дії. А британська The Times навіть назвала цю ситуацію початком останнього етапу колоніальних конфліктів.
Наприкінці червня цього року міністри закордонних справ п’яти країн — Канади, США, Данії, Норвегії та Росії зустрілися в Гренландії для того, щоб обговорити ситуацію, що склалася навколо проблеми Арктики. Жодних конкретних домовленостей так і не було досягнуто, окрім того, що регіон має бути територією для активної міжнародної співпраці.
А тим часом, як виглядає, Росія продовжує нагнітати ситуацію довкола цього питання. Російський уряд висунув значні територіальні претензії у Північному Льодовитому океані до Данії, прагнучи просунутися за межі своєї 200?кілометрової економічної зони. Данія своєю чергою відповіла тим же. В бюджеті Росії на цей рік передбачені додаткові кошти на спорудження потужних льодоколів.
Час від часу гострі заяви щодо приналежності регіону йдуть з боку США. Не відстає і Канада, яка планує цього року виділити 12 атомних субмарин для здійснення ними патрулювання у водах Арктики.
Таким чином цей регіон є хорошим стратегічним плацдармом для держави, яка прагне до світової гегемонії. Хто ж виграє битву за Арктику покаже час.
