Політика

Слідами старого Станиславова. Вулиця Третього мая

Одним із найбільших свят Польщі є День Конституції. Сейм ухвалив її 3
травня 1791 року – першу в Європі та другу у світі. І хоча невдовзі Річ
Посполита зникла з політичної карти світу, поляки нікуди не поділись
та продовжували мешкати на її колишніх територіях, до яких належала
Галичина. У старому Станиславові вони грали першу скрипку і тому
називали вулиці на свій лад. У 1891 році, з нагоди столітнього ювілею
Конституції, частину вулиці Заболотівської перейменували на Третього
мая.

Фото: Микола Волков

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Якби
її нарекли Шопена чи Коперника, то, можливо, назва б і втрималась. А
так вона залежала від політики і мінялася при кожній зміні влади.

За
ЗУНР вулиця була Івана Франка, а за Другої Речі Посполитої – знову
Третього мая. Німці об’єднали її з Грюнвальдською та охрестили
Губернаторською. Совіти цю «злуку» відмінили, натомість сполучили вулицю
із невеличкою вуличкою Шидловського (тепер це початок Грушевського).
Новоутворення назвали на честь Карла Маркса. І лише в 1990-му вулиця отримала звичне для нас ім’я – Грушевського.

Але повернімось до 1914 року, коли станиславівський видавець Шраєр
випустив листівку із видом вулиці Третього мая. Зауважте, назва
дублюється трьома мовами: польською, німецькою, українською (причому –
«3-го Мая»).

У глибині проглядається видовжена триповерхова
кам’яниця. Насправді це кілька будинків. Протягом 1895-1896 років звели
крайній із них (тепер ця двосекційна споруда має адресу Грушевського,
33-35). Замовником виступив інженер Леон Вайнґартен. Але сам у ній не жив – чи подарував, чи продав своєму братові Емілю.

Це прізвище читачам уже знайоме. Ми писали про кам’яницю Кароля Вайнґартена на куті Чорновола й Гординського. Еміль і Леон
були його рідними братами. Від 1919 року вони тримали цегельню у
Станиславові та займались будівельним бізнесом. Емілю не пощастило.
Перші совіти націоналізували кам’яницю, а німці примусово переселили
його до гетто. Там він навіть став членом юденрату, що, однак, не
врятувало його від смерті.

У 1906 році Леон Вайнґартен
будує ще один будинок (Грушевського, 37). Він примикав до братового та
мав одну цікаву особливість, характерну для модерну: яйцевидний проріз
із лоджіями у фасаді. Леон також був будівельник і керував
власним інженерним бюро. Йому поталанило більше – він помер до «золотого
вересня». Черговим власником кам’яниці став син і спадкоємець покійного
Лазар. Юліуш Фоєрман, один із в’язнів Станиславівського гетто, у своєму щоденнику писав, що інженер Лазар Вайнґартен керував бригадою теслярів, яка обгороджувала гетто від решти міста. І теж загинув.

Найближчою до нас на фото є кам’яниця колишнього залізничного службовця Францішка Мажевського.
Він спорудив її у 1904 році. Будинок двосекційний, із дзеркально
симетричним плануванням, при чому кожна секція має свій номер. Тому на
сучасних мапах Франківська його адреса вказана як Грушевського, 39-41.

Праворуч
на листівці проглядається край одноповерхової споруди. За переписом
домоволодінь 1910 року вона фігурує як фотоательє у власності того ж Мажевського
за адресою 3-го Мая, 41А. Будована близько 1914 року. Не дивуйтеся, що
будинок датується пізніше, ніж перепис, бо в журнал перепису згодом
дописувалися пізніші будинки.

Що помінялось на вулиці за 100
років? По-перше, зникла халабудка колишнього фотоательє. Один час там
діяла крамничка канцтоварів, а зараз на її місці – висотка із банком і
дитячою технічною студією «Винахідник».

На даху кам’яниці Мажевського
з’явилась «шпаківня» – хтось збудував собі там помешкання та прорубав
два вікна. Також виявилось, що вікно у правому крилі споруди було
замуроване вже століття тому. Ще одне вікно, на розі першого поверху,
перетворили на двері і тепер це вхід до стоматологічної клініки. Її
реклама стримана й не псує фасад австрійської кам’яниці. Не те, що
рекламний банер «Алкоголізм, неврози, анорексія», який закрив
старовинний балкон.

Попередні випуски рубрики «Слідами Старого Станиславова»

27 грудня 2013. Вулиця Грюнвальдська.

19 грудня 2013. Вулиця Словацького.

12 грудня 2013. Вулиця Ґолуховського.

29 листопада 2013. Парафіяльний костел.

21 листопада 2013. Казимирівська.

14 листопада 2013. Вулиця Баторія.

7 листопада 2013. Вулиця Собеського.

31 жовтня 2013. Вірменська церква.

24 жовтня 2013. Вулиця Сапіжинська.

17 жовтня 2013. Театр-філармонія.

3 жовтня 2013. Гауптвахта.