Слідами старого Станиславова. Вулиця Смольки

Сьогодні вона є найкоротшою у Франківську. Її довжина – лише 60 метрів. Ми знаємо її як вулицю Бачинського, втім таку назву вона отримала лише у 1990 році.

Фото: Микола Волков

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

На мапах ХІХ століття її нема. Точніше є, але як початок вулиці Липової (Шевченка). У грудні 1900 року магістрат вирішив від’єднати її частину від площі Франца Йосифа (Вічевого майдану) до вулиці Собеського (Січових стрільців). Нову вулицю назвали на честь Францішека Смольки(1810-1899) – польського патріота й політичного діяча. Він понад 10 років був президентом австрійського парламенту. Мешкав у Львові, де виступив організатором насипання кургану Люблінської унії, який нині увінчує Високий замок.

У часи ЗУНР вулиця носила ім’я українського історика Драгоманова, потім знов Смольки, а потім Петлюри – за німців. Після війни совіти увіковічнили тут пам’ять Фрідріха Енгельса.

Ще перед розвалом СРСР вулицю, одну з перших у місті, перейменували на честь державного діяча Левка Бачинського. В історію він увійшов як віце-президент ЗУНР, потім працював тут адвокатом, похований на старому станиславівському цвинтарі. Вже за незалежності на початку вулиці встановили меморіальну дошку скульп­тора Августа Басюка.

Незважаючи на скромні розміри, вулиця Смольки таки потрапила на австрійську поштівку. На ній бачимо її парний бік, що складається з двох будинків-близнюків – № 2 і № 4. Їх між 1874 та 1880 роками збудував єврейський купець Марк Ландау. Після нього кам’яницями володів якійсь Адольф Бик, а в нього нерухомість купив калуський пивний магнат Аба Мюльштейн. Останньою власницею маєтку в 1940 році значилася Фанні Шпіндель.

Якщо уважно роздивитися пош­тівку, то на балконі другого поверху ближчої до нас кам’яниці можна побачити герб Австро-Угорської імперії. Це свідчення того, що у будинку розташовувалась якась державна установа. Одразу після побудови більшу частину приміщень кам’яниці № 4 орендував Австро-Угорський банк. Втім фото зроблене пізніше, коли тут хазяйнував уже інший державний винаймач.

23 вересня 1889 року кілька кімнат у кам’яниці Адольфа Бика зайняла міська пошта, яка не мала власного приміщення. Через п’ять років у Станиславові відкрили телефонну станцію. Попервах вона мала лише 12 абонентів. Її також розмістили тут. Для пошти, телеграфу й телефонної станції апартаменти були відчутно затісні. Газета «Кур’єр Станіславовский» писала, що «міська пошта і телеграф містяться, на відміну від залізничної (пошти – Авт.), у тісній приватній кам’яниці по вулиці Смольки. Єдині вузькі сходи ведуть на другий і третій поверхи, в разі пожежі треба хіба вискакувати через вікна».

У 1909 році пошта переїхала у нове приміщенні, будинок знову став житловим.

Зауважте, що за Австрії рекламні оголошення вішали на спеціальний щит, а тепер хаотично ліплять на стіну. Культурний регрес?

Кам’яниця, яка дальша від нас, має № 2. Тут, у невеличкій кімнатці на першому поверсі ініціативна група готувала перший номер польської газети «Кур’єр Станіславовський», який вийшов 4 квітня 1886 року. Її засновником і першим редактором був один із керівників антиросійського повстання Агатон Гіллер. Газета виходила до 1939 року і далеко обійшла конкурентів по довголіттю і накладах.

На початку 1960-х у наріжній частині будинку працював популярний пивбар, де замість столиків стояли масивні дерев’яні колоди. Пізніше його замінило кафе «Пончики», яке особливо любили маленькі відвідувачі. Дещо лівіше містився гуртожиток музучилища.

А ось величної кам’яниці, яка нині стоїть праворуч, на австрійській поштівці немає. Її спорудили перед самою війною – у 1914 році. У радянські часи там працював великий меблевий магазин, а з 1987 року – крамниця фототоварів «Об’єктив».

Попередні випуски рубрики «Слідами Старого Станиславова» 

29 травня 2014. Вулиця Антоневича.

22 травня 2014. Вулиця Франца Йосифа.

15 травня 2014. Вулиця Пелеша.

8 травня 2014. Вулиця Скарги. 

1 травня 2014. Вулиця Клінського. 

24 квітня 2014. Вулиця Бельовського. 

17 квітня 2014. Вулиця Фредра.

10 квітня 2014. Вулиця Військова.

3 квітня 2014. Пляц Франца Йосифа.

27 березня 2014. Вулиця Майзельса.

20 березня 2014. Вулиця Камінського.

13 березня 2014. Вулиця Шевченка / Лермонтова.

6 березня 2014. Вулиця Романовського.

27 лютого 2014. Вулиця Шпитальна.

20 лютого 2014. Вулиця Гіллера.

13 лютого 2014. Вулиця Ґославського.

6 лютого 2014. Вулиця Вірменська.

30 січня 2014. Вулиця Коперника.

23 січня 2014. Вулиця Липова.

16 січня 2014. Вулиця Білінського.

9 січня 2014. Вулиця Третього мая.

27 грудня 2013. Вулиця Грюнвальдська.

19 грудня 2013. Вулиця Словацького.

12 грудня 2013. Вулиця Ґолуховського.

29 листопада 2013. Парафіяльний костел.

21 листопада 2013. Казимирівська.

14 листопада 2013. Вулиця Баторія.

7 листопада 2013. Вулиця Собеського.

31 жовтня 2013. Вірменська церква.

24 жовтня 2013. Вулиця Сапіжинська.

17 жовтня 2013. Театр-філармонія.

3 жовтня 2013. Гауптвахта.

28 вересня 2013. Ринок.

19 вересня 2013. Вокзал.

12 вересня 2013. Вулиця Карпінського.

5 вересня 2013. Сокіл.

29 серпня 2013. Ратуша.

22 серпня 2013. Повітова рада.

15 серпня 2013. Імперіал.