Іванові Дроздюку було 23 роки. Вранці 8 серпня він пішов на риболовлю до ставка, що розташований поруч із пилорамою місцевого лісгоспу. Через добу його там же і знайшли – просто біля берега. Іван лежав обличчям донизу на глибині менше метра.
Знайшов тіло хлопця один із селян, Роман Мельник. «Я прийшов рибалити, розклався та зібрався роздивитися по ставу, – розповідає він. – Побачив вудки, потім – ніби куртка у воді лежить, поруч – кросівок. А там уже додивився, що і куртка на людину вдягнена, і кросівок – на нозі. З мобільного викликав міліцію».
Десь через півгодини прийшов місцевий дільничний, потім приїхала слідчо-оперативна група з Богородчан. Із води на берег Івана витягав його троюрідний брат Андрій Богославець, який працює електриком на тій самій пилорамі, що біля ставка.
«Люди сказали, що хтось утопився, то я пішов подивитись. – говорить Андрій. – Міліції там понаїхало багато, у формі, в цивільному. Вони були добре одягнені, у воду лізти їм було незручно. Тож попросили мене. Я ж навіть думати не міг, що то Іван! Руки в нього під грудьми були, в кулаках – затиснуті водорості. Витяг, а далі вони вже самі. Щось оглядали, потім забрали його та поїхали. Батьків навіть не підпустили».
За словами Миколи Дроздюка, батька нещасного Івана, тіло сина їм віддали вже для похорону, разом з довідкою про смерть. У довідці проставлені два пункти: а) механічна асфіксія, б) утоплення у воді. «Слідчий відмовив нам у відкритті кримінальної справи, сказав, що Іван утопився сам. – каже Микола. – А я не вірю. Він добре плавав, та й втопитися там немає де. У нього ж усе обличчя побите: синці, гуля на голові, шкіра на носі та під підборіддям! Напевно хтось його побив і кинув у воду. А нам кажуть, що то Івась сам ударився, а потім його риби покусали. Хіба так можна?!».
Натомість, у розмові з «Репортером» слідчий прокуратури Іван Рев’юк сказав, що рішення стосовно відкриття чи відмови у відкритті кримінальної справи ще не прийняте. За законом на це дається місяць. За словами Рев’юка, коментувати дії слідства він не має права.
Судмедексперт Роман Купчак, який оглядав тіло, говорить, що нині він не може сказати більше, ніж написав у довідці про смерть. Також не має права. Результати експертизи він може передати лише тим, хто її замовляв – правоохоронцям. Далі – без коментарів.
Капітан міліції Євген Пліш, виконуючий обов’язки першого заступника начальника Богородчанського РВ УМВС говорить: «Щодо відкриття кримінальної справи остаточного рішення ще немає. Наразі проводиться перевірка – лише це і можу сказати. Рішення буде після отримання акту судово‑медичного огляду. Гістологія (аналіз, дослідження шматка тканини, взятого з певної ділянки тіла – Ред.) відбувається протягом місяця. Зараз немає акту – немає підстав для відкриття справи. Вони можуть з’явитися після отримання акту, який має бути наприкінці серпня – на початку вересня».
Батьки Івана – Ганна та Микола Дроздюки – нині не можуть нікого звинувачувати у смерті сина. Поруч зі ставком біля пилорами є ще приватний став, власник якого іноді просто «ганяв» звідти дітей-рибалок. Але серйозних конфліктів з дорослими, за словами мешканців Солотвина, там ніколи не було. Іван Дроздюк, взагалі, кажуть, був хлопцем неконфліктним, спокійним та дуже порядним. Чужих біля ставу місцеві тими днями теж не бачили…
Утім, наслухавшись розмов про те, що син якимось дивним чином самостійно упав, побився та втопився чи не в калабані, а потім його покусали риби, Дроздюки не розуміють, що відбувається. Їхня дитина пішла з життя. А ті, хто мав би ретельно розслідувати цю смерть, поводяться, м’яко кажучи, не надто коректно.
P. S. Працівникам деяких професій (наприклад, міліціонерам чи журналістам) часто доводиться мати справу з не дуже приємними речами. Є професії складні чи, навіть, цинічні. Але ж там мають працювати живі люди. Головне при цьому – не дозволяти власній шкірі товстішати. Бо чужого горя – не буває.
