У івано-франківських митців та дизайнерів Романа Бончука, Сергія Полуботька і Влада Залевського виникла ідея створити «Вухо-портал» — не просто мистецьку об’ємно-просторову скульптуру великого масштабу (9 м довжини, 4 м висоти і 3 м ширини), але й складний концептуальний проект.
Техніка виконання передбачає використання металево-дерев’яного каркаса, сталевих дротів, чорно-білого пластику, клею та самонарізного кріплення.
Функціональність: в центральній частині «вушного порталу» є арочне склепіння. В середину вуха оглядач має можливість зайти, так би мовити, в «третє вухо», де на нього чекає сюрприз.
 |
До речі, раніше були різнопланові спроби використання складної форми вуха в екстер’єрних скульптурах (з каменю, металу та бронзи). У вухо здебільшого виговорювали люди свої бажання та мрії.
Спочатку митцям хотілось зробити величезне вухо якогось історичного чи громадського діяча (Мойсея чи Гоббса), що буде символізувати стіну мрій (на кшатлт стіни плачу в Єрусалимі), згодом вухо шахтаря (відчувався політичний підтекст) та ще безліч різнопланових асоціацій.
Остаточний варіант — «Вухо-портал».
У ньому чорно-білий пластик монтується в шаховому порядку, на кожному елементі пластику будуть розпилені інтернетні символи (яндекс, google, facebook тощо). Оглядач споглядає планетарне вухо інтернету та починає усвідомлювати неминучисть продовження інтернетних війн реальними людськими жертвами, неминучисть міжнародних конфліктів та проблем простою комбінацією інтернетних символів.
Серед хаосу та залежності людини від інформаційних трендів виникає необхідність приходу Месії. Образ Месії і є сюрпризом «третього вуха» — виконавець коваль Сергій Полуботько.
Comments are closed.