Міністерство освіти і науки вчасно відреагувало на виклики часу і вирішило на загальному фоні глобальних освітніх нововведень кардинально реформувати напіврозвалену систему професійно-технічної освіти. Єдино правильним вирішенням проблеми визнали переведення ПТУ з державного фінансування на баланс місцевих держадміністрацій. Близько 20?% училищ планують закрити взагалі вже наступного року. В першу чергу це стосується тих закладів, які налічують до 300 студентів. Ті ПТУ, які готують спеціалістів, на яких є попит, залишаться на державному утриманні.
За підрахунками чиновників, утримання малокомплектних училищ є вкрай невигідним, а тому ці заклади потребують суттєвої реорганізації з подальшим об’єднанням в більш чисельні утворення або приєднанням до інших профільних ПТУ. Так, для прикладу, вартість підготовки фахівця у невеликих за чисельністю закладах становить 11.7 тис. грн. в рік, що значно перевищує витрати на одного учня у великих ПТУ, де ця сума становить 8.1 тис. грн. Найбільшим попитом в даний час користуються будівельні спеціальності, які закономірно без проблем знаходять собі застосування на ринку праці. Зовсім інша ситуація, скажімо, з токарями та швеями, які прив’язані до великих підприємств і не завжди оплачуються належним чином.
За словами начальника обласного управління освіти і науки Зінаїди Болюк, в Івано-Франківській області налічується 22 ПТУ, одне з яких — на базі Товмачівської тюрми. З держбюджету на сьогодні фінансується лише заробітна плата працівникам, частково енергоносії і стипендії, тому матеріально-технічна база більшості закладів у вкрай занедбаному стані.
Загалом в області є небагато училищ, де навчається менше 300 студентів. Вони здебільшого орієнтовані на підготовку кадрів для сільського господарства і користувалися попитом за існування колгоспів. Решта ж закладів налічують більше 300 і аж до 1000 учнів, тому суттєвих втрат система профтехосвіти внаслідок переформатування закладів зазнати не повинна.
Гостра потреба відчувається в токарях, слюсарах, фрезерувальниках внаслідок започаткування спільних інвестиційних проектів із залученням саме таких фахівців. «5 профтехучилищ, які готують кадрів для всієї України, мають належну матеріально-технічну базу та достойний рейтинг, фінансуватимуться з державного бюджету», — зазначила З.? Болюк. Рештою коштів розпоряджатиметься керівництво області, самостійно визначаючись з пріоритетами, в залежності від запитів ринку праці. Наразі ведеться переписка між міністерством освіти та галузевим управлінням області щодо недоцільності такої реформи. «В усьому світі 80?% випускників шкіл опановують робітничий фах, і лише 20?% здобувають вищу освіту. У нас же все з точністю до навпаки».
Справедливими є побоювання стосовно того, що частина коштів, яка мала б піти на утримання ПТУ, буде направлена в інші сфери, що, безумовно, призведе до занепаду сфери професійно-технічної освіти. Занепокоєні такими нововведеннями і керівники навчальних закладів. На думку заступника директора з навчально-виробничої роботи Івано-Франківського професійного будівельного училища М.?Гладкого, подібна реформа до добра не доведе. Фінансування ПТУ безпосередньо з відповідного міністерства запобігає розбазарюванню коштів на різних щаблях. Крім того, в майбутньому можливі труднощі з навчально-методичним забезпеченням.
Як не крути, а попри низький рейтинг робітничих спеціальностей, ЗМІ переповнені оголошеннями про ваканції для робітників, тобто реальний попит все?таки існує. Бракує лише заохочення молоді з боку держави і створення належного престижу для тих людей, які фізичною працею заробляють на хліб насущний.
