—?Пане Олеже, які настрої українців щодо вступу України в НАТО за останніми даними? Що, на вашу думку, впливає на північноатлантичні симпатії українців на Сході і на Заході нашої держави?
—?З цього приводу ми проводили спільне соціологічне дослідження разом із Центром євроатлантичної інтеграції Донецького національного університету. За його результатами, на Донеччині вступ до НАТО підтримує 11?% населення, на Івано-Франківщині — приблизно 60?%. Як на сході, так і на заході України інформованість про євроатлантичну інтеграцію є недостатньою — 50?57?%. Тобто, підтримка вступу України до НАТО є більше інтуїтивною.
Основну діяльність нашого центру ми вбачаємо власне у донесенні цієї інформації. Для цього досить активно співпрацюємо зі ЗМІ, проводимо круглі столи із старшокласниками. Окрім того, випустили навчальні посібники для студентів та учнів старших класів, щоб вони мали можливість вивчати проблеми, які стосуються євроатлантичної інтеграції.
—?Політичні сили часто спекулюють на питанні вступу до НАТО. Одні виступають за приєднання, другі — проти, треті пропонують це питання не обговорювати взагалі, мовляв, воно роз’єднує Україну. Хто з них діє правильно?
—?Як завжди, правда десь посередині. Справа в тому, що спосіб думання будь-якого політика в Україні залежить від того, в якому таборі він нині знаходиться: при владі чи в опозиції. Щоби сподобатися виборцям противники вступу до НАТО спекулюють на цих процесах, говорять, що вони радикально налаштовані проти.
Це питання для наших політиків є не стільки стратегічним, скільки передвиборчим — треба сподобатися своєму електорату. Я вважаю, що всі політики розуміють: збереження територіальної цілісності є основою безпеки України. І наразі кращої структури для реалізації цієї мети, ніж Північно-Атлантичний альянс, у світі не придумали.
—?Тобто?
—?Однією із гарантій збереження територіальної цілісності держави є стаття про те, що напад на будь-яку із країн-членів НАТО — це агресія на всі країни альянсу. Таким чином, усі країни-учасники стають захисниками тої чи іншої держави. І НАТО — це чи не єдина у світі структура, де рішення приймаються консенсусом, тобто за згодою усіх. Тоді є дві переваги. Перша — немає незадоволених прийнятим рішенням. Друга — прийняте рішення реалізовують усі.
Це унікальне у світовій історії явище і, очевидно, тому вже 60 років ця структура працює ефективно: як за часів «холодної» війни, так і зараз. Очевидно, так буде й надалі.
—?Незважаючи на це, існують різноманітні міфи про НАТО. Як їх розвіяти?
—?Міфи дійшли до нас із СРСР, коли НАТО представлялося як агресивний блок. Один із таких міфів: альянс — це структура, яка танцює під американську дудку. Але візьмемо приклад України. Екс-президент США Джордж Буш свого часу активно агітував за надання нашій державі Плану дій щодо членства в НАТО. А Німеччина, Франція і ряд інших країн мали застереження щодо цього. І ПДЧ Україні не було надано.
Ще один міф. Ніби Україна втратить суверенітет, вона зобов’язана брати участь у військових діях. Це також не правило. Тому що кожна держава приймає для себе рішення про те, чи брати участь у миротворчих операціях, чи не брати.
Кажуть, що зіпсуються відносини з Росією. Тут прикладом можуть бути країни Балтії. Вони стали членами НАТО, і ми нині не чуємо про якісь загострення їхніх відносин із Росією.
Крім того, на оборону члени НАТО витрачають 1,5?2?% внутрішнього валового продукту, а Україна зараз тратить 3?% ВВП. Членство України в НАТО коштуватиме державі один долар за людину на рік. Переваги очевидні і реальні.
