Але щоб працювати для народу, повинен бути контакт з цим народом. Тобто, зустрічі, прийоми, в тому числі особисті. Про це дуже красиво написано в Законі України «Про статус народного депутата України» (статті 7, 24). Щоправда, цей закон більше стосується того, які пільги та преференції мають наші обранці порівняно з рештою смертних, перетворює їх в таких собі «небожителів», які, правда, отримують блага не звище, а якраз за рахунок народу.
У цьому житті сталося так, що я особисто знаю депутатів Шлемко Д. В. i Круця М. Ф. І коли я надумав потрапити на прийом для вияснення певного питання, мої народні депутати не знайшли за доцільне мене прийняти.
Зверніть увагу – прийняти – я не ставлю питання вирішити проблему. Можливо, це складніше, ніж я уявляю. Але прийняти, напевно, зобов’язані. Маю великий сумнів: якщо вони не знайшли можливості прийняти людину, яку знають особисто, то чи зможуть потрапити до них на особистий прийом інші люди.
