Політика

Де сьогодні живуть раби?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Щороку сотні тисяч людей мігрують у пошуках кращого життя. Але обмеження, накладені міграційною політикою, зменшують можливість робити це самостійно. Саме тому продовжує надходити інформація про сотні випадків торгівлі людьми.

 

Сумні цифри

За оцінками Міжнародного центру ООН із запобігання злочинності, проблема транснаціональної злочинності, пов’язаної з торгівлею людьми, має глобальний характер (її грошовий обіг становить 8?10 мільярдів доларів на рік) і є на третьому місці після незаконної торгівлі зброєю та наркотиками. Правоохоронці називають злочини у сфері торгівлі людьми найбільш прибутковими.

Країни, у яких перебувають трудові мігранти з України, — Росія (майже кожен другий потерпілий), Чехія (кожен четвертий), Польща (майже кожен сьомий), Португалія, Чорногорія, Іспанія, Італія, Ізраїль, Німеччина, Англія, Македонія, Румунія.

Майже всі потерпілі потрапляють за кордон «завдяки» вербувальникам чи фірмам (більшість нелегальних). Дуже часто трафікери, які буцімто є агентами з працевлаштування, шукають людей, а згодом втягують у «боргову кабалу». Трудова і сексуальна експлуатація, торгівля нареченими, сурогатне материнство, порнобізнес, підневільний стан, донорство, втягнення у злочинну діяльність, у збройні конфлікти, усиновлення дітей з метою наживи, використання людей у ролі кур’єрів для продажу наркотиків, зброї — це все торгівля людьми.

Найжорстокіший вид торгівлі людьми — це трансплантація органів. Українські заробітчани теж ризикують бути «розібраними на запчастини».

«Щодня ми контактуємо з поляками, у нас є налагоджені зв’язки з Росією, іншими державами, у яких українці часто стають жертвами торгівлі людьми», — розповів Мирослав Яковишин — заступник начальника відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, що при УМВС України в Івано-Франківській області. Пильність тих служб, які функціонально призначені відслідковувати і вирішувати болючі питання торгівлі «живим товаром», є доволі високою. Але чому все ж такі сумні цифри? І чому саме до Польщі потрапляє так багато наших красунь?

На це є дві причини: у Польщі проституція легалізована, а ще — наші дівчата дуже красиві.

 

Гіркий досвід франківчанки

У 2006 р. було порушено кримінальну справу, яка зараз передана до суду. 16?річну дівчину з Івано-Франківщини продали в польський бордель. Капітан платив за неї власнику, а окрім нього на кораблі було ще близько 200 моряків. Два рази вона втікала, але між таксистами було все настільки злагоджено і домовлено, що її повертали. Додому дівчина змогла потрапити тільки тоді, коли відробила гроші. Тут її визнали потерпілою, надали матеріальну і психологічну підтримку, зокрема в «Карітасі», але стан її здоров’я був дуже поганий.

 

Держава турбується?

Щодо ситуації на загальноукраїнському рівні, то, як повідомило Міністерство внутрішніх справ, кількість справ по торгівлі людьми з метою трудової експлуатації збільшилося з трьох у 2006 році до 23 у 2007. Загалом за ст. 149 було порушено і розслідувано 95 справ, у 83 з яких торговців людьми було засуджено. Незважаючи на численні повідомлення про пов’язану з торгівлею людьми корупцію, у цьому році Україна не продемонструвала заходів щодо активного розслідування, передачі до суду, обвинувачення та засудження державних службовців, причетних до цих злочинів.

Хоча все більше жертв погоджується брати участь у розслідуванні дій торгівців, слабка система захисту свідків все ще відраджує потерпілих від свідчень у суді.

Суди в Івано-Франківську запроваджують пілотний проект, спрямований на розробку сучасної програми захисту свідків. Протягом звітного періоду (а йдеться про інформацію з підсумкової Доповіді Державного департаменту США про торгівлю людьми від 4 червня 2008 р.) Міністерство внутрішніх справ співпрацювало з Інтерполом щодо недопущення в’їзду в Україну осіб, які пов’язані з дитячим секс-туризмом.

 

Варто поміркувати:

Життя — ланцюг закономірностей

Випадковостей не буває.

Коріння нашого рабства: звідки воно?

Чому потрапляємо в залежність?

Чому не можемо, чи то пак не хочемо бути вільними?

 

Наталія Чаплинська, психолог, координатор проектів у сфері запобігання торгівлі людьми:

До 1998 р. проблему торгівлі людьми ніхто взагалі не піднімав. Люди виїжджали за кордон, контакту з ними майже не було. Згодом була озвучена одна з перших цифр, яка засвідчила, що пропало безвісти 35 тис. людей. Якщо порівняти, то це великий районний центр. З 1998 р. почалися перші кримінальні справи і виявилось, що в Україні навіть немає відповідної кримінальної статті.

Була перероблена ст. 121 Кримінального кодексу, один з пунктів якої — „торгівля людьми». Але вона не відповідала вимогам того часу. Громадські організації спільно з Міжнародними фондами та організаціями забили на сполох — і почали підіймати питання «чому Україна стала одним з основних донорів «живого товару» за кордон?» Держава першою не брала вирішення цієї проблеми на себе. Напевне, державу це задовольняло. У зв’язку з тим, що фінансування надходило з-за кордону, ця тема почала інтенсивно обговорюватись. І якби Україна не реагувала, то були б вжиті певні економічні санкції проти нашої держави.

Одна з перших великих перемог — це прийнята у 2004 р. Палермська конвенція. Її ключеві моменти — прямий зв’язок з державою, у якій скоєно злочин, і можливість одразу виїжджати на місце події, щоб отримати допомогу від тих держав, які теж підписали цю конвенцію (їх є 40).

Наші правоохоронці навчалися у США, Італії, Німеччині, Канаді. Працівники МВС, прокуратури, суду, СБУ вивчали досвід тих держав.

Наш Закон був недосконалим, тому вироки були смішними. За браком доказів багато кримінальних справ було закрито, тоді як, приміром, 22 людей було перевезено на рабську працю за кордон, 122 жінки були перевезені у Росію на роботу в сферу секс-індустрії. Злочинців ж було оштрафовано «аж» по 500 грн. кожного. Далі була створена робоча група і перед Верховною Радою поставлена вимога про внесення змін до законодавства у відповідності до міжнародних норм і вимог.

12 січня 2006 р. було прийнято закон з протидії торгівлі людьми, де у новій редакції зафіксована 149 ст. — одна з найважчих у Кримінальному кодексі. З 1998 р. по сьогодні було відкрито 2000 кримінальних справ. Але ця цифра не тотожна кількості людей. Постраждало набагато більше, бо одна кримінальна справа — це може бути 122 особи.

Чому я спираюсь на Закон? Якщо в 1998 р. злочинець сміявся, бо його не могли покарати, то на сьогодні ці люди знаходять різні вишукані способи торгівлі людьми, оскільки знають, що такі злочини караються законом.

 

У Консультативному центрі, що діє при БФ «Карітас», організовано службу підтримки «Гаряча лінія». Тому у випадку потреби звертайтеся за допомогою до працівників центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Лесі Українки, 1. Інформаційно-консультативна лінія 8?0342?50?25?46.

Працівники УМВС в Івано-Франківській області створили електронну поштову скриньку, на яку ви можете анонімно надіслати інформацію про вашу проблему чи вказати адресу, за якою слід приїхати на місце події. Dopomoga. torgivlia.@mail.ru.

Телефон довіри УМВС України в Івано-Франківській області 3-24-13.