«Та в мене щодня — 8 березня! — сміється Галина Слободяник, водій одного з івано-франківських таксі. — Не буває так, щоб мені не сказали якийсь комплімент, не подарували квіти чи шоколадку, просто не звернули увагу. Пасажири завжди дивуються, розпитують. Їм цікаво — мені приємно. Ні, запитання ще не набридли й не дратують».
За словами Галі, нині в Івано-Франківську в таксі працюють приблизно десять жінок. Сама вона возить пасажирів уже чотири роки. До того встигла попрацювати офіціанткою, продавцем, підприємцем — мала власні «точки» на ринку. Тоді й їздила сама по Україні за товаром. Згодом настільки закохалася в дорогу та автомобілі, що вирішила кинути бізнес і стати професійним водієм. При цьому — саме таксистом. Наприклад, возити якогось боса, навіть за значно більші гроші, ніж можна заробити на таксі, вона не хоче. А пропозиції були. Але ж там немає свободи, а тут — сама собі голова. І, як каже Галя, головне — люди, спілкування. Адже серед пасажирів часто трапляються цікаві співрозмовники. Розповідають про себе, намагаються якомога більше дізнатися про специфіку роботи жінки у таксі.
«Зазвичай мене одразу питають, чи я не боюся возити незнайомих людей. Відповідаю — не боюся. Вночі, якщо за місто, наприклад, у Долину чи в Коломию, то з незнайомцями просто не їду, не ризикую. Вдень — інша справа. До речі, мене за чотири роки жодного разу не образили. Навіть п’яні. Якщо ввечері сідає нетвереза чоловіча компанія, то вони намагаються бути джентльменами. Не галасують, не хамлять. Буває, що й соромляться. Один казав: йой, дожився — везе мене додому молода й красива дівчина, а я ледь живий, говорити нормально не можу. А інший просив зупинити за рогом, до під’їзду не підвозити, бо жінка побачить і сваритиме ще більше».
У чоловіків професія Галі, її самостійність і незалежність викликають повагу, жінки ставляться до цього трохи скептично. Особливо пасажирки старшого віку — «ортодоксальні ґаздині». Для них це дивно, десь навіть неприйнятно. Чоловіків також дуже цікавить сімейний стан: одружена чи ні, як познайомилися і т.?д.
«Одружена я недавно. Ні, зустрілися не в таксі. Бо із пасажирами не може бути жодних особистих стосунків. Він у мене також має не надто спокійний фах — міліціонер, дільничний. До моєї роботи ставиться нормально, із розумінням. Втім, напевно, це більше тому, що коли ми познайомилися, я вже працювала в таксі. А от якби лише зараз вирішила сісти за кермо, може і треба було б переконувати. А так — бачили очі, що купували».
Галина каже, що має велике щастя поєднувати хобі, улюблене заняття із зароблянням грошей. Тому що дуже любить машини, дорогу та спілкування з людьми. І якщо десь у майбутньому їй доведеться знову піти у бізнес чи просто змінити фах, то нова робота обов’язково матиме два елементи: автомобілі, люди. Ну то побажаємо їй колись стати власницею чи директором найкращого автосалону в місті…
