Цьогорічна вступна кампанія до університетів увійде в історію з багатьох причин. Війна, поруйновані заклади освіти, скасоване ЗНО та запроваджений «з коліс» НМТ. Плюс суттєво менша кількість вступників, дещо застигла ще з часів ковіду освітянська система, заплутана подача документів і багато чого іншого, дивного, незнаного, невідомого. Словом, вступникам не позаздриш, пише Максим Карпаш у Репортері.
А тут ще й додали новацію, не введену минулого року – мотиваційний лист. Тобто, абітурієнтам відтепер слід буде писати мотиваційні листи для вступу. Для кожного вишу та програми доведеться писати окремого листа. І ось чому.
Практика написання та розгляду мотиваційних листів не є новою для західної системи університетів. Вона застосовується також для кращого відбору кандидатів для участі у різноманітних проєктах, стажуваннях, громадських утвореннях тощо. Такий лист дозволяє краще зрозуміти, чи усвідомлює людина, куди саме вона йде. Чи поділяє вона цінності установи/проєкту/ініціативи, чи готова інвестувати у справу, на яку подається, свій найцінніший ресурс – час.
Написанню мотиваційних листів вчаться.
В мережі легко знайти величезну кількість текстових та відеоінструкцій, рекомендацій, прикладів. Цьогорічна роль мотиваційних листів при вступі радше формальна – головне, аби він просто був. Чи будуть члени відбіркових комісій категоричної більшості університетів вчитуватися в ці листи? Та звісно, що ні! Цьогорічна вступна кампанія така, що, якби можна було, то університети самі б організували написання таких листів за умови, що абітурієнт подасть оригінали документів саме до них.
Читайте Максим Карпаш: Волонтери та армійці готують технологічний стрибок
Але для вступника чи вступниці – це справжній шанс. Шанс дати, перш за все, собі відповідь на запитання, чи хочу я взагалі вступати до університету. Чи хочу вступати саме до цього університету, на цю спеціальність, цю освітню програму.
Наш мозок текстову інформацію сприймає та аналізує зовсім інакше, ніж просто вимовлену чи образну. Вступник або вступниця може передумати на кожному з етапів – і це просто чудово. У такий спосіб підвищуються шанси на успіх для всіх – вступник піде вчитись на той фах, який подобається саме йому (їй), університети отримають більш вмотивованих до навчання студентів (ой, як потрібно!), батьки нестимуть значно меншу відповідальність перед дітьми в разі неусвідомленого вибору вишу останніми.
В разі застосування такої практики протягом наступних років/десятиліть ця маленька зміна здатна спровокувати багато позитивних зрушень у системі вищої освіти.
Отож мої рекомендації потенційним вступникам:
- Нічого страшного не станеться, якщо ви взагалі не вступите до університету.
- Рекомендую обирати не стільки виш, як саме освітню програму (спеціальність). Адже наступних чотири роки вам доведеться вчитись та спілкуватись саме в середовищі конкретної програми та кафедри, а не університету загалом.
- При виборі університету/програми орієнтуйтесь на три речі: «аудиторія» – переконайтесь, що є кому й де викладати на рівні та в умовах, які влаштовують саме вас; «лабораторія» – дослідницькі інфраструктура та можливості для науки та практики; «бутафорія» – бренд, історія університету/програми, соціальне та культурне, будь-яке позааудиторне життя є, і вам хочеться стати його частиною.
Читайте Максим Карпаш: Як нам пережити зиму й перемогти
Дослухаючись до цих простих рекомендацій, ви зможете обрати саме ваш університет і написати для цього вдалий мотиваційний лист. Вчіться для себе, а отже – для України. Слава Україні!
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.