Погляд

Замальовки з натури

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Андрій Микитин Один пересічний громадський дiяч, вiдвiдавши нашу мiську раду та ознайомившись з роботою мiсцевих депутатiв, зробив публiчно заяву та винiс свiй вердикт: — треба вiшати всiх цих депутатiв на майданi пiд «бiлим домом» по черзi i знiмати тільки тодi, як остаточно засмердяться! 

 

Мiськi депутати страшенно перелякалися, оскiльки не зрозумiли, за якою чергою їх будуть вiшати: чи то по фракцiям, чи за партiйними списками, а мо’ — за алфавiтом. Тому одразу написали подання та скарги до всіх правоохоронних органів. Правоохоронці всi цi депутатські заяви старанно зiбрали, зареєстрували, помнули до потрiбної кондицiї та вiдправили в кабiнет №?00 під табличкою Ч??Ж.

Вiдвiдувачi цього закладу тепер не скучатимуть i безпосередньо матимуть змогу ознайомитися з напрацюваннями своїх обранцiв. Депутати таки приблизилися до народу.

 

Один наш священнослужитель на християнськiй конференції розповiв місцевий колоритний анекдот. Мовляв, сидить гуцул на березi рiчки й курить собi файку. Надоїдливi туристи його й питають: — вуйку, яка ваша найбiльша мрiя? А той у вiдповiдь: — та щоб всi москалi поплили за рікою… в гробах. Туристи, збентеженi таким побажанням старого гуцула, спробували пом’якшити ситуацію, начебто не всi москалi злi — є й добрi. — О, так, — погодився наш аксакал, — добрi москалi най пливуть в добрих гробах, а злi в — поганих. 

Після такого жарту учасники конференції замовкли на вiдмiну вiд єгомостя, що голосно реготав, вишкiрившись подвiйним рядом золотих зубiв. І навiть представники нашої рідної обласної влади не сміялися: конференцiя виявилася не тiльки християнською, але ще й мiжнародною.

 

Один вуйко з добрячим коштуром прогулювався нашим міським «проспектом демократів» на другий день від початку великої помаранчевої революції. 

—?Шляк най вас трафит, — «привiтався» вiн до новозбудованих кам’яниць, — зачекайте ще місяць i Ющенко все у вас повiдбирає i роздасть бiдним.

Власники «хатинок» не чули цієї полум’яної промови вуйка, адже в цей момент перебували на помаранчевому майдані в центрі Києва, де роздавали закуплену на свої гроші закуску для бiдних студентiв та учасникiв революції. 

Вуйко з коштуром більше не ходить «проспектом демократів» — сидить в інвалідному кріселку і чекає нової революції. 

 

—?Справедливiсть переможе! — сказала впевнено баба i потайки смачно плюнула в дiдову миску з варениками. — Любі друзі! — ввічливо звернувся до громади дід і відтак почастував всіх щедро бабиними варениками.