Володимир Єшкілєв У мудрого Борхеса є притча про народ, що був вигнаний з власної землі, виштовхнутий до іншої сторони дзеркала. Вигнанці перетворилися на відображення імператора — свого завойовника. Але з часом у Задзеркаллі вони зазнали змін (мутацій?) і повернулися назад непереможними. Може, теперішні «сенси світу» зовсім не збираються у віртуал на ПМЖ. Може, Всесвіт хоче лише полікувати себе, відпочити від безупинної еволюції? Відпочити у в сквериках цифрових санаторіїв, куди не досягають найвищі із кризових хвиль. А потім тріумфально повернутися «до себе», вичавлюючи змертвіння матерії з просторів зніяковілих галактик.
Тілесність поступово, але впевнено втрачає свою актуальність. Гроші, видовища, розваги, об’єкти прагнень і мрій набувають цифрової форми. Безсмертної, невразливої для часу і викривлень зрадливої пам’яті. Ми стаємо свідками того, що тілесність вже не є єдино можливим способом перебування у цьому світі. Середньовічні католицькі містики були б у захваті від такої перспективи. Адже вони так наполегливо воювали з власним і чужим тілом: забороняли насолоди, палили грішну плоть відьом на вогнищах, переслідували прославлення тіла в мистецтві, писали трактати про тимчасовість смердючої, нетривкої, невпинно вмираючої тілесної бридоти. Тепер справу інквізиції продовжили вперті відвідувачі сайтів. Фанатичні, невиспані й немиті, немов учні Савонароли, вони упосліджують тілесність, мастурбуючи біля своїх моніторів. На яких — у кращому випадку — фотосесія реальної Мегани Фокс, але частіше — віртуальні герої японських порномультиків.
Зникнення тілесності наближає нас до якогось нового виміру Кінця Світу. До останнього (і вже не зовсім тілесного) дня Світового Тижня. Тисячолітнє царство як останній «День перед Богом» тлумачили упорядники «слов’янської Книги Еноха», самочинно перекладеної невідомими містиками часів литовського панування. Переклад робився з невизначеного іудейського списку і доповнювався оригінальними пророцтвами. Історичний вік людства вони числили у сім тисяч років, а «восьмий день» згадували як синонім вічності. В польсько-українських масонських джерелах ще під вісімнадцятим століттям згадуються таємничі «брати Восьмого дня», які ховали у печерах на півдні України залишки неймовірно древньої мудрості, принесеної зі Сходу. Згадуються також їхні таємничі астрономічні таблиці, що нібито містили карти зоряного неба майбутніх часів. На цих картах Полярна зірка Восьмого дня у день зимового сонцестояння координатно співпадає з «Мечем Оріона».
Не пройшли повз тему Світового тижня і церковні авторитети. Один із найшанованіших Отців Церкви, Святий Григорій Ніський писав: «Коло часу, у якому вичерпається течія теперішнього світу, замкнено сімома днями. Тому час до кінця світу вимірюватиметься «седмицею», а майбутнє життя не матиме жодного виміру, бо тоді буде день восьмий» (Макарий (Оксиюк), митрополит. Эсхатология св. Григория Нисского. Киев, 1914. С.390). Цей пасаж святого Григорія не дуже то й в’яжеться із «Строматами» іншого Отця Церкви св. Климентія Олександрійського, який писав про «вічний спокій» як сьомий (а не восьмий) період Світового циклу: «Час, що обраховується шістьма періодами, повертається у вічний спокій» (4.25). Що може існувати за межами тілесного? Спокій.
У своєму Посланні апостол Варнава пише: «Господь приведе всі речі до завершення, через 6000 років кожна річ прийде до виповнення й буде покладено спокій усім речам» (15.4).
Близька до цього числення також равинистична традиція. Ребе Абаху (помер близько 310 року н. е.), сучасник р. Шмуеля Великого і р. Нахмана бар Іцхака, казав: «7000 років, як кажуть: «Як наречений радіє нареченій, так буде радіти тобі Бог твій» (Іс. 62.5). Як дні весільних свят складають сім днів, так і дні Месії 7000 років, адже день Господній дорівнює тисячі років».
Кажуть, що ми тепер живемо у Світовій П’ятниці. Тому, мовляв, усе так паскудно. Тому навколо падають фінансові ринки і випаровується споживацька впевненість «золотого мільярду». Найрадикальніші коментатори взагалі говорять про «нічну добу» людства, себто про ніч зі Світового Четверга на Світову П’ятницю. Саме у ніч проти шостого дня тижня (рахуючи за гностиками від першого дня — неділі) у повну силу вступають віщі сни, оманливі видіння, блукаючі дзеркала і ефірні лабіринти. Монстри пробудилися, а нам час переселятися до Задзеркалля.
Адже відомо, що найстрашнішою карою Бог призначив свідчення останніх часів.
