Незабаром 1 вересня. У батьків, які вперше ведуть дитину до школи, напевно, є безліч запитань. Що треба знати батькам першачків, «Репортеру» розповіла начальник міського управління освіти і науки Наталія Микула.
– Пані Наталю, хто може визначити, чи варто дитині йти до школи у шість років, чи можна почекати ще рік?
– У педагогіці є поняття – рівень готовності дитини до школи. Його визначають шкільні психологи. Адже кожна дитинка перед школою проходить психологічне обстеження.
– Буває, що психологи кажуть про неготовність?
– Дуже рідко, може бути два-три випадки на рік. Тоді батькам рекомендують, щоб дитина ще рік походила в дошкільний навчальний заклад (ДНЗ). До речі, цього року вперше Міносвіти дозволило дитині семирічного віку залишатися в ДНЗ. Це можна робити не тільки через рекомендацію психолога, а й за бажанням батьків.
– Що вимагає міністерство від управління освіти для першокласників?
– Вони звертають увагу на гаряче харчування. В Івано-Франківську це роблять уже давно: діти I?IV класів харчуються безкоштовно, бо є постанова Кабміну. Але далеко не у всіх містах цієї постанови дотримуються. Крім цього, мова йде про облаштування кімнат для денного відпочинку в групах продовженого дня. Тобто мають бути ігрові зони, де діти зможуть гратися. Бо навчання для першокласників закінчується в 11:30. А далі? До речі, у нас дуже великим попитом користуються групи продовженого дня. Хоча, не всі школи мають змогу забезпечити денний сон. У нас таких лише декілька – № 26, 9, 8 – тобто ті школи, які знаходяться в колишніх ДНЗ. А щоб зробити це у школах, де діти й так вчаться у дві зміни, бо не вистачає приміщень, треба вводити хіба що тризмінне навчання.
— І як ви будете виходити з ситуації?
– Насправді, ця проблема не тільки в Івано-Франківську, це проблема цілої України. Самі ми не справимось. Хіба що відмовитися від груп продовженого дня для першого класу. Але тоді батьки стоятимуть під Білим будинком. Тому ми доводимо до них, що, за нормами, діти мають спати, але ми цього забезпечити не можемо. Тому батьки йдуть на це свідомо. Бо найбільша проблема в тому, що їм нема де залишити дітей.
— І що першачки робитимуть п’ять-шість годин після уроків?
– Для них розписують ігри, час проведення на свіжому повітрі тощо. Я мала розмову з головним санітарним лікарем Миколою Недоступом щодо цього. Адже ми порушуємо санітарні норми, а вони потім будуть штрафувати. Я спитала в нього, чи може кожна дитинка принести, наприклад, якусь подушечку та прилягти на парті, щоб відпочити, якщо у неї виникне бажання. Він сказав, що треба подивитися, чи таке дозволяється.
– Батьків, мабуть, теж треба готувати до школи?
– За побажанням Міносвіти у кожному класі має бути спеціальна парта для батьків. Вони можуть прийти та подивитись, як адаптувалась їхня дитина. Ще міністерство застерігає від того, щоб батьки не тиснули на дітей психологічно. Звісно, всі хочуть, щоб їхня дитина була відмінником. Але дуже погано, коли їй щось не вдається і вона повертається зі школи психологічно налаштована, що її будуть карати чи нарікати на неї. Батьки мають із толерантністю ставитися до дітей, порадитися із вчителем чи психологом. Бо буває таке, що дитина потім замикається і не хоче йти до школи.
– Зовсім «приземлені» запитання – яким має бути рюкзак та які зошити купувати?
– Дуже часто батьки беруть те, що просить дитина, а це неправильно. Батькам треба звернути увагу на те, щоб зошит на останній сторінці мав погодження Міносвіти. Тоді він відповідає усім вимогам. Бо буває, що дитина починає писати, а чорнило розпливається. Це впливає на зір. Крім цього, лінійки в зошиті теж мають бути проведені відповідним кольором: фіолетовим, зеленим, блакитним чи сірим.
Портфелі й сумки, які носять на одному плечі, купувати не бажано. Це може призвести до сколіозу. До речі, вага повного ранцю не має перевищувати 5-6 % від ваги дитини. Тобто ідеальним має бути портфель вагою 1,5?2?кг. Ранець має бути виготовлений із водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпеченого світловідбивачами та ремінцями для регулювання довжини.
– Шкільна форма обов’язкова?
– Кожен заклад разом із піклувальною радою батьків вирішує, яку форму мають носити діти. Наприклад, українська гімназія № 1 має бордову форму, природничо-математичний ліцей – зелену і т.?д. Буває, навіть таке що 1?А має форму одного кольору, а 1-Б – іншого. До форми теж є санітарно-гігієнічні вимоги, і фахівці, які її шиють, з ними знайомі. Іноді батьки кажуть, що самі пошиють форму, бо не хочуть купувати на тому підприємстві, яке їм рекомендують. Варто все ж таки дослухатися, бо є вимоги до тканини, кольору, й фахівці мають у цьому досвід.
– Напевно, люди просто хочуть зекономити…
– Мабуть. Але не було жодного випадку, коли мама пошила форму, а дитині заборонили в ній ходити. Втім, форма має бути – це дітей організовує.
– У наших школах є безкоштовні гуртки?
– У кожного закладу свій навчальний план. Тобто є інваріантна складова – сюди входять обов’язкові предмети, і варіативна – це вже в кожній школі по?різному. Є перелік гуртків, складений міністерством, які можна відкрити. Тобто школа відкриває якісь із них, а потім інформує про це батьків.
— Є й комерційні гуртки. Вони теж потрібні?
– Перш за все, у кожній школі є гуртки безкоштовні. Батькам треба спитати про них у дирекції школи. Але є й додаткові освітні послуги. Батьки платять, якщо хочуть більше, ніж дає держстандарт освіти. Наприклад, є один урок хореографії, а батьки хочуть, щоб дитина танцювала тричі. Тоді вони доплачують.
