У День міста Івано-Франківська у Меморіальному сквері вшанували пам’ять полеглих героїв. Там відправили панахиду, а після неї 186 родинам полеглих захисників вручили найвищі відзнаки Івано-Франківська «Почесний громадянин міста».
За словами міського голови Руслана Марцінківа, вже така стала сумна традиція на День міста вручати найбільшу відзнаку міста «Почесний громадянин Івано-Франківська» родинам, які втратили своїх дітей, чоловіків. Сьогодні вручали нагороди рідним загиблим у 2024 та під час АТО/ООС військовослужбовців, йдеться на сайті Оперативні новини.
Знаєте, я як дружина, прекрасно знаю, що мій чоловік зробив дуже великий подвиг. Він віддав найцінніше – своє життя. Я знаю, як він любив Україну, як він ставився до побратимів, до всіх людей. Такі відзнаки хочеться показати всьому світу. Хочеться сказати, показати, що є в нас герої, які віддають свої життя, які боролися, щоб люди цінували більше…У мене є сини, які, отримавши цю відзнаку, – відчувають дуже сильний біль, але і гордість за батька, – говорить дружина загиблого героя Володимира Ніхаєнка Катерина.
Олександр Загорняк, учасник бойових дій, який має інвалідність внаслідок війни. Служив на різних напрямках, починаючи від Запоріжжя, Донецької та Луганської областей та Харківського напрямку. Був командиром спочатку взводу, далі роти. На фронті загинув його названий брат Ігор Скуб’як, який служив у 92 штурмовій бригаді. Олександр каже: дуже приємно отримати нагороду за брата. Ця відзнака – свідчення того, що пам’ять про подвиг героя живе.
Це по-перше, повага до людини, яка загинула, що пам’ятають його. Це дуже приємно, що не забувають наших героїв. Героїв треба пам’ятати. Бо завдяки їм ми можемо ходити вільно по місту і жити звичайним життям, – каже Олександр Загорняк.
Матір загиблого героя Володимира Поповича – Олександра Попович розповідає про свого сина, який ще в 2014 році став на захист України. Він без роздумів поїхав боронити рідну землю. Та, на жаль, у серпні 2014 року загинув. Пам’ять про його подвиг житиме у посмертній відзнаці.
Насправді не вистачає слів та емоцій, дуже вдячна всім, хто до того причетний – це дуже почесно, це дуже важливо для мене, як для матері, що син мій ріс звичайним хлопчиком і заробив таку шану бути «Почесним громадянином міста» – це надзвичайні емоції, просто зашкалюють, – каже Олександра Попович.
Батько загиблого Героя Віктора Яков’яка Петро Васильович пригадує останню розмову з сином телефоном – він тоді запевняв: все добре. Та за дві години захисника не стало.
Син служив в міліції. Згодом його відправили до АТО. Він служив в місті Слов’янську, був на Карачун горі, охороняли там вишку. 29 травня 2014 року там йшли сильні бої. Десь біля першої години дня, ми йшли з церкви з дружиною, і я дзвонив до нього кажу: «Вітя, як ти там?». Він відповів: «У мене все нормально, ви більше до мене не дзвоніть, бо в мене розряджається телефон». Я і більше не дзвонив. Коли вже прийшли додому то десь в 2 годині дивимося новини франківські і там повідомляють, що збили вертоліт з генералом Кумчинським. В тому вертольоті було шість хлопців з Івано- Франківська МВС міліції. Дякую, що поважають, шанують і пам`ятають героїв, буде така пам`ятка для нас, для двох братів і нас з жінкою, – зізнається Петро Яков’як.
.
