Іван Денисюк з Верховини несе військову службу на Донеччині з кінця квітня. З ним у підрозділі служать молодші брати – Микола та Дмитро.
У зону бойових дій, він поїхав у складі Верховинського батальйону ТРО. За цей час, як каже його вище керівництво, зарекомендував себе не лише висококваліфікованим зв’язківцем, фахівцем у галузі сучасних ІТ-технологій, без чого неможливо говорити про бойову спроможність Української армії, а й мужнім воїном, надійним другом для своїх побратимів і мудрим наставником, пише Репортер з посиланням на Радіо “Гуцульська столиця”.
Івана більшість верховинців знають як багаторічного працівника «Укртелекому», хоча останній десяток років він працював за кордоном – в Австрії. Восени минулого року, коли формували загони тероборони в Україні, Іван якраз приїхав додому.
Давні друзі, котрі вже на той час записалися в тероборону, знаючи Івана як доброго фахівця у галузі електрозв’язку, попросили його допомоги. Чоловік щиро зізнається, що на той момент не мав ніяких планів пов’язати своє життя з військовою службою.
Читайте також: Дві прикарпатки з подругами у Нью-Йорку організували «Штаб Бандери» і допомагають ЗСУ
Планував допомогти друзям і повертатися на роботу за кордон. Але склалося так, що, з повномасштабним вторгненням військ агресора на територію України, підписав контракт і з 24 квітня несе військову службу на Донеччині, забезпечуючи таку важливу ділянку в захисті нашої країни, як зв’язок.
Усі наші радіостанції цифрові, тому їхнє налаштування і прошивання – досить непростий процес. Але в умовах бойових дій це дуже важлива необхідність. Якщо не працює добре зв’язок, то немає і злагоджених дій, – каже Іван під час телефонної розмови.
Іванові старання, його професіоналізм і самовідданість не залишились не поміченими військовим командуванням Української армії. Згідно наказу Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, у травні Івана Денисюка нагородили почесним нагрудним знаком ІІІ ступеня «За взірцевість у військовій службі».
Як уже згадувалося, поряд з Іваном несуть службу два його молодші брати. Вони теж – зв’язківці. Хоча у мирному житті мали інші професії.
Але, як каже Іван, «тепер виникла необхідність бути тут і робити те, що на цей момент потрібно. Щоби потім мати можливість повернутися до своєї улюбленої роботи. Мої обидва брати служать у моєму підрозділі. Займаються передачею інформації, відправкою різних документів, чергуванням: всю інформацію, яку передають з бойових позицій, обробляють і передають оперативним черговим. А оперативні чергові передають її своєму командуванню або у вищі штаби. З одного боку, воно виглядає трохи заплутано, а насправді – все дуже просто: згідно ієрархії, від найнижчого до найвищого має йти передача інформації».
