Через широмасштабну війну росії проти України отохірургиня Олександра Гусакова минулого року приїхала з рідного Запоріжжя до Івано-Франківська. Майже рік лікарка поєднує викладацьку діяльність з роботою в обласних лікарнях Запоріжжя та Франківська, рятуючи слух цивільним та військовим.
Олександра Гусакова почала робити в ОКЛ унікальні мікрохірургічні операції на вусі, яких тут ніколи не робили, йдеться на сторінці медзакладу.
Не лікується, та оперується
Йдеться про таке захворювання як отосклероз, яке трапляється частіше у жінок і проявляється у повільному поступовому зниженні слуху впродовж багатьох років. Навіть фахівці іноді помилково кажуть хворому з отосклерозом, що нічого не допоможе і рекомендують слуховий апарат. Але отохірургиня Гусакова думає інакше: «Це захворювання дійсно не лікується консервативно, але дуже ефективно оперується. Це така ювелірна операція. Вона дуже мініатюрна і потребує мікроскопічного обладнання. Сама кісточка, на якій ми працюємо, має приблизно 2-3 міліметри».
Читайте також: Голоси війни. Ірина Ротар – про життя в окупації та волонтерство у Франківську
За її словами, суть цього захворювання в тому, що одна з трьох кісточок, яка повинна рухатись, перестає рухатись, тому що вона оточена розростанням кістки. Цю кісточку видаляють, встановлюють протез, і людина починає чути. У 95% відсотках операція закінчується успіхом і майже завжди є прибавка слуху. «Це як диво! Як ходити по воді! Такий ефект має ця операція», – ділиться враженнями від успішної роботи лікарка.
Вона додає, що «отохірургія – це найскладніша хірургія, тому й отохірургів – мало. Тут міліметр убік – і це вже ускладнення, яке неможливо поправити». І тут дуже важливою стає довіра з боку пацієнта – «коли тобі довіряють, у тебе крила виростають».
Школа отохірургії
Пані Олександра – представниця запорізької отохірургічної школи, зачинателем якої був її батько – Олександр Дмитрович Гусаков. 1986 року він заснував Центр мікрохірургії вуха на базі відділення Запорізької обласної лікарні і розробив багато хірургічних методик. Він також сконструював набір хірургічних інструментів, які свого часу були виготовленні по замовленню на одному із заводів Запоріжжя. «Для мене більшого фахівця, ніж він, немає, – каже його донька та учениця. – А цей набір досі існує і стоїть у мене, як пам’ятка».
Центр мікрохірургії вуха, як розповідає Олександра Олександрівна, працював на південний та східний регіони і на Крим. У її тата було багато учнів. Один з них – Володимир Васильович Березнюк, відомий отохірург з Дніпра, з яким вони дуже багато зробили разом.
На сході України таких центрів було п’ять – у Запоріжжі, Дніпрі, Києві, Донецьку і Харкові. Суть їхньої роботи полягала в тому, що «треба своєчасно оперувати людину, а не коли вухо вже, грубо кажучи, згнило, і треба запобігати великим сануючим операціям, а робити делікатні, акуратні слухозберігаючі операції у той час, коли це ще можна зробити». Тому в їхньому регіоні в цьому плані було дуже багато просвітницької роботи. Пропагувалося, що профілактика є основною.
Там, де бути такі центри, там була розвинена отохірургія. Але чомусь до західних регіонів ця справа не дійшла. І зараз, як відзначає Олександра Гусакова, тут є багато людей із запущеними отитами, які треба було оперувати ще років десять тому. «Намагаємося зараз якось цьому зарадити», – скромно каже вона.
Добра новина
В Івано-Франківську отохірург оперувала вже трьох жінок з отосклерозом. Одна пацієнтка була майже глуха. «То була операція вже з відчаю. Вухо потихеньку виключалося. Але ми ризикнули, зробили, і вона зняла апарат – і така щаслива! – розповідає лікарка. – І ніхто ніколи б їй не сказав, що це лікується, що це можна прооперувати. А їй вже за 50. А почалося це десь років у 30…».
Оперувати отосклероз треба, як і всі захворювання, у свій час, наголошує пані Олександра. Бо якщо відтерміновувати на роки, то в процес вже залучається слуховий нерв, він атрофується і не відновлюється. «Якщо молода людина поступово повільно втрачає слух і має шум у вусі, то треба звернутись, по-перше, до спеціаліста, пройти аудіометрію – перевірку слуху і потім вже вирішувати потрібно їй хірургічне втручання чи ні», – радить отохіругиня.
