Ситуація в зоні проведення антитерористичної операції і далі залишається напруженою. Ми хочемо вам розповісти про тих людей, які зараз залишаються на передових рубежах оборони нашої держави. В землянках, підвалах, бліндажах. Під щоденними обстрілами противника.
Вони спокійно і виважено роблять свою роботу – захищають Батьківщину. Ніхто з них не вважає себе героєм. Та це далеко не так. Сподіваємось, що з часом про мужність цих людей розповідатимуть на уроках новітньої історії України, та зніматимуть кінофільми.
Отже знайомтесь – наш перший герой:
Про таких як він кажуть – людина-легенда. Розповіді про подвиги цього чоловіка переносить «окопна правда» з вуст у вуста. Його знають і поважать всі – від рядового бійця до генералів. Спокій та врівноваженість цього чоловіка відчутно опалені війною. На передовій його знають за позивним «Долина».
Родом з Прикарпаття, він ніколи не ховався і не тікав від свого обов’язку. З вересня місяця, і до самого кінця він був одним з оборонців Донецького аеропорту. Українці напевно пам’ятають кадри, що промайнули по всіх національних телеканалах, коли декілька відчайдухів піднімають над донецьким аеропортом прапор.
Так ось одним з них і був наш герой. Під час оборони аеропорту йому доводилось виконувати обов’язки і стрільця, і механіка-водія танку, і просто водія пасажирського, не прикритого бронею автобуса. Він ніколи не відмовлявся від ніякої роботи.
Ризикуючи життям, він на своїй бойовій машині «Долина» виїжджав на злітну смугу, прикриваючи ротації бійців, постачання боєприпасів, збирав поранених і вивозив 200-х… Вперше, як механік-водій танку «Долина» сів за важелі бойової машини з бійцями 17-ї танкової.
“Мене звати Стефанишин Володимир Васильович, – наголосив в кінці розмови «Долина». – Я не боюсь нічого. Ні тоді ні зараз. Я на своїй землі і захищаю її від ворогів, і буду захищати стільки, скільки буде потрібно”.
