Максим Ємець “Єнот” – підполковник Збройних Сил України, старший офіцер підрозділу спеціального призначення ГУР МО, поет.
Загинув 4 лютого 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку.
Максим народився 21 вересня 1994 року у селі Старий Косів. Навчався у Косівській гімназії-інтернаті. А потім – в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі імені Степана Граната.
У дитинстві Максим брав участь у військово-патріотичних організаціях — УНА-УНСО і “Тризуб” імені Степана Бандери. Згодом був учасником громадського руху “Народний контроль”. Виховували Максима матір Надія, бабуся Марія та дідусь Валентин.
До Збройних Сил України Максим Ємець долучився у 19-річному віці у 2014 р.
Спершу воював у складі батальйону “Айдар”. А 4 серпня 2014-го став до лав 54-го окремого розвідувального батальйону. У 2018 році, після завершення навчання на курсах лідерства в Одеській військовій академії, отримав первинне офіцерське звання “молодший лейтенант”.
Протягом всієї служби Максим невпинно вдосконалював свої військові навички, збагачуючи свої знання та досвід, а влітку 2024 року він став слухачем Воєнно-дипломатичної академії Євгенія Березняка.
11 років, понад третину свого життя, він віддав захисту України в найгарячіших напрямках. Пройшовши увесь шлях від солдата до командира батальйону. А згодом – старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО, обіймаючи найвідповідальніші посади:
- доброволець батальйону “Айдар”;
- навідник-оператор у 54-му окремому розвідувальному батальйоні;
- командир взводу у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”;
- командир піхотної роти у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила;
- оперативний черговий відділення поточних бойових дій штабу 24-ї ОМБр;
- командир мотопіхотного батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” (з 1 червня 2022 р.);
- старший офіцер підрозділу спеціального призначення ГУР МО.
Максим Ємець “Єнот” брав участь у боях за Іловайськ, Дебальцеве, Лисичанськ, Широкіно, Попасну, Сіверодонецьк, Соледар, Бахмут, Авдіївку. Ніколи не зупинявся, впевнено йшов вперед без вагань. За ним йшли люди, цілі підрозділи, бо довіряли, бо були певні в своєму командирові.
По суті, все моє доросле життя — це війна. Пройшов увесь шлях від солдата до командира роти… Ми просто робимо свою роботу. І це нормально для військових. Коли смерть і життя на короткій грані — це важко. Але нічого, справляємося, мусимо, — говорив він в одному з інтерв’ю.
Після поранення під Дебальцевим, Максим відновився та повернувся до служби на посаду командира розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. На цій посаді пройшов все пекло боїв у Попасній.
1 червня 2022-го Максима призначили командиром мотопіхотного батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, який в цей момент вже вів бої у Сіверодонецьку. Попри важку ситуацію на лінії зіткнення, Максим докладав усі зусиль, щоб зберегти особовий склад і не дозволити противнику прорвати оборонні позиції.
Після оборони Сіверодонецька Максим Ємець перевівся у загальновійськову частину ГУР МО, де проводив та брав участь у ризикованих операціях на різних напрямках лінії фронту.
Максим долучився до вироблення плану та реалізації військових операцій зі звільнення Харківської області, Балаклійському прориві та звільнення Куп’янська у 2022 р. Брав активну участь у наступі сил оборони України на території росії у 2024 р.
Також воїн долучився до вироблення плану та реалізації оборони Харківщини у 2024 році. Де керував оборонними операціями, зокрема н.п. Стариця. Там ГУР спільно з підрозділами 42-ї ОМБр, розгромили противника, не давши окупанту просунутися далі.
З грудня 2024 Максим Ємець перебував на Покровському напрямку. Там був залучений до організації та координації військових операцій з оборони околиць н.п. Покровська, Піщане, Шевченко та ін. Завдяки його професійності підрозділам, котрі виконували бойові завдання в зоні відповідальності Максима, зокрема 425-го штурмовий полк «Скала» та 32 ОМБр, н.п. Піщане було звільнене від ворога.
За своє життя Максим не мав багато нагород, бо для нього не були важливі посади, звання чи відзнаки, пріоритетом завжди були люди. Він завжди турбувався про свій особовий склад, беріг його, йдучи навіть інколи проти вищого командування, коли вказівки тих були некомпетентні чи невірні з огляду на ситуацію на лінії фронту.
За життя Максим нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступені, медаллю “За військову службу Україні”. Посмертно нагороджений медаллю “Хрест бойових заслуг”.
Максим Ємець декілька разів був важко поранений. 8 березня 2022 р. отримав поранення у місті Попасна, під час перших днів оборони міста, в результаті чого у нього була пробита легеня та втрачена частина шлунка. Ще одне важке поранення Максим отримав під час евакуації трьохсотих, де він самотужки та з власної ініціативи відправився на евакуацію бійців. В результаті воїн отримав майже десяток кульових поранень, проте хлопців врятував.
За всю службу загалом воїн отримав вісім поранень, його тіло було відверто порешетовано від шрамів, а з ускладненнями після травм він боровся кожного дня. Навіть маючи групу інвалідності, він жодного разу не замислювався про те, щоб залишити службу, бо для нього військовий обов’язок був найважливішим у житті.
Максим Ємець залишив по собі мистецьку спадщину у вигляді віршів. Його вірші – це голос війська з фронту, голос невмирущої української нації, людини-титана, воїна, борця, котрий вмів воювати, захищати та кохати… Як стверджує Світлана Борисова, військовий журналіст, підполковник ЗСУ та хороша подруга Максима, з якою вони разом служили за часів АТО:
Поезією він захоплювався ще в дитинстві та юності, друкуючи їх у вітчизняних ЗМІ. Стосунки із останнім коханням свого життя українською військовою Оксаною Рубаняк роздмухало в серці воїна ліричні настрої і він повернувся до поетичного слова.
У Максима залишилася донька Квітослава, народжена у листопаді 2019 року шлюбі із колишньою дружиною Тетяною, з якою вони розлучилися у лютому 2023 року.
Останній період свого життя Максим Ємець “Єнот” перебував у відносинах із українською військовою Оксаною Рубаняк, з якою був заручений та планував одружитися.
Comments are closed.