Під час війни діти страждають найбільше. А що вже казати про тих малюків, від яких відмовились рідні батьки? У Словʼянську є Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, де живуть покинуті дітлахи. Вік — від 3-х до 15 років. Нещодавно до них завітали незвичні гості.
Це були представники групи координації військово-цивільного співробітництва Збройних Сил України. Підрозділ створений недавно, але його вже добре знають як на передовій, так і у прифронтових районах. Багато хто жартує, що СІМИК (так скорочено називають групу за аналогією з англійською абревіатурою — civil-military co-operation, CIMIC) ніколи не приходить із порожніми руками. Одним з пріоритетних завдань групи є надання допомоги мирним мешканцям у постраждалих від війни регіонах.
Так сталося і цього разу. Військові подарували дітям іграшки, харчі, солодощі. Усе це зібрали київські волонтери та попросили відвезти у зону АТО.
«Ми дуже вдячні — і волонтерам і військовим, — каже Олена Новосьолова, директор Центру соціально-психологічної реабілітації дітей. — Наші вихованці позбавлені батьківської любові, але для них дуже важливо знати, що є люди, які дбають про них, допомагають чим можуть».
Навзаєм діти подарували військовим обереги, які власноруч сплели із жовто-синіх стрічок. Солдати зазвичай чіпляють їх на бронежилети. Кажуть, що подібні обереги вже врятували не одне життя.
Після невеличкого молебну за мир, який відспівали представники трьох українських конфесій, військові пішли, та незабаром обіцяли повернутись. На Миколая, з новими подарунками.
