Анотаційну дошку полеглому захиснику Василю Матвіїву відкрили в Івано-Франківську. Пам’ятний знак встановили на фасаді багатоповерхівки, що на вулиці Миколайчука, 10а, де він жив. Тут зібралися його рідні, друзі, товариші по службі та сусіди, йдеться на сайті “Оперативні новини”.
Старша сестра Наталія Яворська розповідає, змалечку Василько був дуже сумлінним та організованим. Намагався всім допомагати. До початку повномасштабного вторгнення планував поїхати за кордон на роботу. А з приходом ворога на українську землю, вирішив стати добровольцем і вступити до лав ЗСУ.
Він був сильний духом. Усім допомагав і казав: «Хто як не я?». І мамі так казав. Хтось буде іти, хто має сім’ї, мусять бути коло дітей і коло жінок. А я один собі, все буде добре. Він ніколи не казав, що він змучився, не хоче, не буде, йому не під силу. Він все міг, він все хотів, він до всього брався, і всюди він першим хотів бути, хотів допомогти всім, – розповідає Наталія Яворська.
Не встиг завести власну сім’ю, однак дуже любив та поважав племінників та похресників. Найкращий друг полеглого захисника пригадує, Василь мав добре серце і був готовий допомогти у найскладніших життєвих ситуаціях.
Ми з Василем були від маленького, найкращі друзі. Він стільки всього допомагав мені, золоті руки мав. Я машину в сервіс, а він каже: «Я все сам зроблю». Все сам зремонтував, все сам зробив. Для дитини багато чого зробив, ровер, все він. День перед загибеллю його я з ним говорив по відео. Були вибухи. Я ще не був на передовій, я був на іншому напрямку – в Сумах. День перед смертю ми говорили, він казав – це пекло. Казав, що не знати, що там буде і як воно буде. І ранком мені подзвонили та сказали, що Василь загинув, – розповідає найкращий друг загиблого Василя Матвіїва Володимир Кушнір.
Служив Василь у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Був водієм кулеметного відділення. В армії отримав від товаришів позивний «Матвій». 5 місяців військової служби захисник боровся за Соледар, Покровськ, Курахове.
Загинув Василь Матвіїв біля Миколаївки Бахмутського району 2 лютого 2023 року через смертельні поранення, несумісні з життям під час мінометно-артилерійського обстрілу ворога.
Важливо пам’ятати про наших Героїв, які показують приклад всьому нашому суспільству, що за свою державу треба боротися. І дуже важливо, що у межах програми «Івано-Франківськ – місто Героїв», ми продовжуємо вшановувати пам’ять анотаційними дошками, різними заходами, книжками, алеями слави для того, щоби ця пам’ять була довгою і ця пам’ять була завжди, – переконаний Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
Comments are closed.