Станіслав Галюк

Цього тижня «Репортер» одноголосно обрав юнака, який останні дев’ять місяців жив під загрозою наступні сім років провести за ґратами. А все тому, що 4 липня минулого року він мав необережність піти на акцію «Ще трохи і вибухне». Тоді франківська молодь під обласним МВС підтримала протестувальників Врадіївки.

Оскільки хлопець поруч припаркував свій скутер, то після акції на нього чекали міліціонери. Попросили прой­ти у відділок. Спитали, чи то дійсно його скутер і відпустили. Але через кілька годин студента знову запросили до відділку, цього разу питали вже не про скутер. Під час акції пролунало з десяток вибухів петард. Пізніше стало відомо, що одна з них опекла ногу даішнику (хоч і не пошкодила штани), який дивився там за порядком, і той потім тиждень пролежав у лікарні…

Восени справу передали до суду. Галюку інкримінували дві статті: умисне заподіяння тілесних ушкоджень правоохоронцю – до п’яти років позбавлення волі; хуліганство, вчинене із заздалегідь заготовленими предметами – до семи років.

Та слідство не зібрало достатніх доказів того, що саме Галюк кинув ту петарду. Та й з опіком на нозі міліціонера теж далеко не все було зрозуміло. Дуже подібно, що хлопця просто хотіли покарати, аби іншим була наука.

Наступні місяці для Станіслава стали випробуванням. («Репортер» регулярно публікував звіти із зали суду). А минулого понеділка, під тиском громади, прокуратура відмовилась від попередніх обвинувачень і від самої справи. Відтак, суд справу закрив.

Ця історія потішила хоча б тим, що вирішальне слово сказала громада, представники якої ходили напередодні до прокуратури й переконували, що політичні справи мають залишитись у минулому. Саме там, де місце й колишнім методам здобуття доказів.