Юрій Гапончук, колишній гвардієць 50-го полку імені полковника Семена Височана, пройшов складний шлях від тяжкого поранення до нового життя, наповненого новими цілями і бажанням допомогти іншим ветеранам.
Виконуючи бойове завдання в Луганській області, в Серебрянському лісництві, Юрій отримав серйозне поранення через протипіхотну міну. Внаслідок вибуху Юрію відірвало половину стопи. Лікарі зробили усе, аби врятувати чоловіка. Попереду були довгі місяці відновлення, розповідають у пресслужбі полку.
Після травми Юрій пройшов тривалий процес реабілітації. Усвідомлюючи важливість фізичної форми для комфортного використання протеза, він почав регулярно відвідувати спортзал.
Я розумів, що надлишок ваги буде дуже ускладнювати ходіння на протезі, тому потрібно займатися собою, – розповідає Юрій.
Поворотним моментом стало запрошення від Міністерства у справах ветеранів взяти участь у відборі до національної збірної «Air Force Trail». Пройшовши відбір, Юрій разом з іншими ветеранами поїхав на змагання в Лас-Вегас штат Невада. Українська збірна продемонструвала вражаючі результати, здобувши 76 медалей на 30 учасників, більше половини з яких – золоті.
Ця подія стала для Юрія поштовхом до нового призначення — допомагати іншим ветеранам після поранень.
Я повернувся і зрозумів, що потрібно залучати ветеранів до спорту, до активного способу життя після поранення, показувати, що життя продовжується і потрібно жити, потрібно займатися собою, – ділиться він.
Сьогодні Юрій Гапончук активно розвиває громадську організацію, яка допомагає ветеранам адаптуватися до нового життя після поранень. Він є співорганізатором всеукраїнських змагань, ігор ветеранів. Чоловік мріє, щоб після війни ці змагання вийшли на міжнародний рівень.
Читайте: Історія «Баса». Чому розвідник Богдан Басовський тримає на Донбасі трембіту (ФОТО, ВІДЕО)
Для допомоги Юрію і іншим пораненим колишнім військовим та ветеранам побратими з 50 полку Національної гвардії України та міський центр «Спорт для всіх» організували турнір з боулінгу. Подібні змагання не лише сприяють фізичному відновленню військових, але й створюють атмосферу взаємопідтримки та єдності серед тих, хто звикає до нового життя після поранень.
