Самооцінка — перший крок у будь-якій справі. Людина, в якої вона адекватна й позитивна, не боїться ризиків, її життя насичене подіями, з яких вона отримує новий досвід. Така людина приймає свої слабкі і сильні сторони, дозволяє собі помилятися, сприймає критику як можливість стати кращою.
Натомість негативна самооцінка призводить до пасивності, депресій, адже страх невдач не дозволяє пробувати щось нове. Такі люди бояться кожної своєї помилки, постійно мріють про фізичну досконалість, не вміють сприймати компліменти, а в спілкуванні передусім турбуються про те, як скласти про себе позитивне враження.
Завищена самооцінка небезпечна зневажливим ставленням до інших. Така людина компенсує критичне ставлення до себе применшенням здібностей і досягнень інших. Усі заслуги приписує собі, а у невдачах звинувачує обставини або інших людей, болісно реагує на критику й готова агресивно відстоювати свої позиції.
Формування самооцінки починається з прийняття оцінок близьких та авторитетних людей (батьків, вчителів, друзів). Самооцінка може змінюватись упродовж життя, але її фундамент закладається батьками змалку.
Декілька психологічних порад для батьків, які хочуть сформувати у дитини адекватну позитивну самооцінку:
- Безумовно приймайте дитину з усіма її здібностями та обмеженнями, радійте від її присутності у житті. В сім’ї, де дитина оточена любов’ю і впевненістю у власній потрібності та значущості, немає місця для низької самооцінки і комплексів;
- Потурбуйтесь про позитивне спілкування з дитиною, вірте в неї, заохочуйте і хваліть, проте не уникайте критики. Загалом частота таких схвальних і критичних впливів повинна відбуватись у співвідношенні 5:1;
- Навчайте дитину важливим життєвим навичкам, допомагайте у подоланні труднощів;
- Розвивайте інтерес дитини до пізнання власних можливостей, здатності більше довіряти собі;
- Навчайте бачити позитивні якості інших, активнішого спілкування, вчіть дружити;
- Подбайте про активне соціальне життя: щоб дитина росла успішною і амбітною, варто потурбуватись про її соціалізацію. Для цього 50-70 % її вільного часу слід зайняти цікавими хобі. Спорт, наука, розваги — все це дозволить спілкуватися з цікавими людьми на корисні теми. Зайвий вільний час у неробстві не дасть жодної користі. Коли дитині є чим пишатися, є в чому себе проявити і показати, то це сприятиме її високій самооцінці.
І головне, щоб дитина виросла впевненою у своїх силах людиною — завжди вислухайте малюка, дозвольте запропонувати своє бачення ситуації, знайдіть позитиви у позиції дитини: «Цікава думка! Я розумію, чому тобі це важливо…», а вже тоді — спільно — зробіть висновки.
доцент кафедри педагогічної та вікової психології ПНУ
