Кулеметник Віталій на псевдо «Тополя» з Прикарпаття рятував побратима від гранати, накривши собою. Бойові товариші вважали його загиблим, однак боєць вижив і потрапив у російський полон. Два місяці неволі й повернення на Батьківщину. Зараз Віталій продовжує воювати.
Віталій на фронті — від початку повномасштабного вторгнення рф. 24 лютого 2022 року він повернувся з-за кордону і добровільно вступив до лав ЗСУ. Вирушив на фронт у складі штурмової роти 710 бригади, розповідає Суспільне. До лютого 2023 року бійці воювали на Харківщині, потім їх перекинули в Бахмут.
Якось їхній підрозділ потрапив в оточення. Група з 15 бійців, серед яких був і Тополя, пішла на допомогу. Військові вже бачили будівлі, де мали б бути побратими, однак несподівано довелося вступити в ближній бій.
Побратими пригнічували ворога вогнем, тож росіяни застосували гранати. «Я не пам’ятаю вже другий і третій вибух гранати — вибухова хвиля мене «кинула» об стінку. Від стінки я впав на побратима. І коли падав, побачив ще одну гранату, яка паралельно летить. Я розумію, що це вже 100% — моя граната. І я нічого не зможу з нею зробити. Єдине — відштовхнувся руками так, щоб вона розірвалася внизу. Всі уламки пішли мені у верхню частину ноги», — розповідає про поранення Тополя.
По поранених українцях «вагнерівці» стріляти з автоматів. Віталій пригадує, що сховався спочатку за згоріле авто, а згодом дістався до приватного сектору. Там, каже, його взяли в полон.
Читайте також: Офіцер тероборони, франківець Святослав Моспанюк: “Спершу мені просто не хотілось спілкуватись з цивільними”
Я підіймаю голову, розвертаюся, а на мене «дивляться» шість стволів. Вони бачили мене і чекали, коли встану. Я очі заплющив: «Шість стволів. Це буде швидко». Чую: «Руки за голову, лєжать». Так я потрапив у полон, — говорить Віталій.
Тополя в російський полон потрапив 10 лютого 2023 року у селищі Красна Гора неподалік Бахмута. Був у неволі 65 днів.
Пораненого бійця відправили до медблоку. Він пригадує, що ліки та матеріали для перев’язок пораненим давали, а от з їжею для полонених було важко. Віталій схуд на 16 кг.
Розповідати про полон Віталій не став. Каже: згадувати той час йому не хочеться. Обміняли їх напередодні Великодня — 15 квітня 2023 року.
Ми зупиняємося в повністю неконтрольованій зоні на дорозі, яка прострілюється з усіх боків. Починає працювати кулемет, пару разів «бахнув» міномет. Оце ми хвилин 20 сидимо, і я думаю: «Так все класно було, а так закінчитися може печально», — розповідає Віталій.
Вони використовують для обміну дорогу, де є багато підбитої техніки, багато обгорілих тіл. І, мені здається, вони спеціально туди ведуть, щоб психологічно тиснути, щоб полонені це бачили. Бо ми все це переступали. Й обгорілі тіла, — згадує день обміну Тополя.
Читайте: Бартка замість милиці. Петро Гудим’як з Косівщини – про полювання на танки й гуцульський гонор
Він каже, що це був «один з найдовших днів» у його житті.
28 серпня 2023 року Віталій повернувся на фронт.
У мене дуже багато несплачених боргів там залишилося. Дуже багато. А ще нашій бригаді дуже потрібен Javelin. Якби хтось почув, і нам, на 710 бригаду, відправив пару “джавелінів” і пару “стінгерів” — ми були б дуже вдячні, — звертається Тополя.
Віталія нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Також громада, де працював підрозділ військового, подарувала йому на знак вдячності годинник.
Comments are closed.