Люди Фото

Ростислав Держипільський: «Івано-Франківськ – театральна столиця України»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Опера жахів за мотивами «Гамлета», новий театральний сезон, мистецький фестиваль Івано-Франківська Porto Franko Gogol Fest, український фільм «Жива» – до всіх цих подій причетна творча натура – Ростислав Держипільський.

Як вдається поєднувати всі грані театральної творчості в одній людині, нетипові проекти, новий рівень театру обласного центру та новий дух культури в Івано-Франківську – про все це Вежа поговорила із українським театральним режисером, актором, народним артистом України та директором Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка – Ростиславом Держипільським.

img_4400

– Ви режисер нової опери жахів, яка відбудеться у Івано-Франківську. Розкажіть про експериментальні рішення цієї постановки.

– Таке неординарне рішення відбудеться вперше не тільки в Івано-Франківську, але і в Україні, Європі та світі. Опера не буде схожою на те, що ми бачили раніше, це нова сучасна опера. Такий експеримент декларують композитори Роман Григорів та Ілля Розуменко, у яких вже був схожий досвід. Проте, опери жахів саме у такому незвичайному вирішенні досі ще не було.

Дійство відбуватиметься у специфічному приміщенні – у підвалі Театру, це простір який вже диктує потрібну атмосферу. Наступна цікавинка – це те, що у проекті задіяні не тільки наші найкращі актори, але й професіонали із Києва та Львова. Можна сказати, що ми зібрали зірковий склад.

Таке дійство передбачає присутність глядачів серед акторів. Як відреагували герої на такий формат?

– Насправді, це складно. Робота на малій камерній сцені, коли глядач у метрі від актора – це вищий пілотаж. Наші актори треновані до схожого формату. Гадаю, що й глядачу сподобається, оскільки це, свого роду, 3D вигляд. На твоїх очах відбуваються метаморфози, емоції акторів, які неможливо зфальшивити. Тому, це цікаво як акторам, так глядачам, для них це зайвий адреналін.

– Яка кількість людей матиме змогу подивитися виставу через її формат та з як часто опера жахів буде у програмі?

– По-перше, «Гамлета» ми анонсували швидше аніж зазвичай. Періодичність – це достатньо складне питання, оскільки актори з інших міст задіяні в інших своїх репертуарах та зйомках. Тому це буде дещо проблематично, проте ми намагатимемося показати «Гамлета» у Івано-Фракнівську декілька разів.

– Чи готовий франківський глядач до нової опера жахів?

– Я вважаю, що сьогодні рівень сприйняття сучасного театру у Івано-Франківську абсолютно достатній для сприйняття такої речі. Всі ми знаємо, що в останні роки Франківськ справді став центральною столицею театру в Україні. Це заслуга нашого Театру та режисерів. Гадаю, що франківець готовий до такого плану експерименту.

– Уже розпочався новий театральний сезон. Які премєри можете виділити, на що обов’язково потрібно піти?

– Прем’єри та вистави, які вже були у репертуарі потрібно відвідати обов’язково, оскільки це справжні висококласні вистави. На цей сезон ми плануємо цікаві безпрецедентні прем’єри. Найближчі прем’єри, які плануються – це «Гамлет», про який йде мова, а також вистави за творами Стефаника, які готуватиму я і постановки молодого режисера Ореста Пастуха. Ми завжди намагаємося міксувати різні жанри української класики, світової класики та сучасної літератури. До співпраці в цьому сезоні ми запросили одного з найкращих молодих режисерів Києва – Максима Голенка.

– Чи відбудеться в наступному році Porto Franko Gogol Fest?

– Ми будемо робити все для того, щоб в наступному році відбувся цей захід. Це надзвичайно цікавий експеримент для нашого міста, така сюрсвідомість сучасного мистецтва. Відгуки мешканців та гостей міста були виключно позитивними. Кількість людей, котрі відвідали фестиваль з інших міст свідчить про те, що ми маємо зробити все можливе і неможливе для того, щоб така мистецька подія відбулася знову.

img_4394

– Розкажіть про ваші враження від зйомок фільму «Жива». Наскільки складно було у ролі виключноактора?

По-перше, коли я почав зніматися, я дав собі установку, що тут я не режисер, я актор і маю виконувати завдання режисера. Спочатку я так і робив, але поступово ми з Тарасом Химичем, режисером фільму, знайшли спільну мову і почали радитись стосовно зйомок. В результаті виникла співпраця. До того ж, на майданчику була тепла атмосфера, вся знімальна група – чудові хлопці та дівчата, які вже стали друзями.

Чи були сцени з великою кількістю дублів?

Було і таке, ми «кололися», посміхалися і заговорювалися. Часто Тарас вже дратувався, мовляв: «Зосередьтеся!». Але в ці моменти ти нічого не можеш із собою зробити.

Що під час зйомок для вас було найважчим?

Не можу сказати, що щось було складно. Для мене це перший серйозний досвід. Коли потрібно кліпнути, зажмурити очі, посміхнутись – за кожним рухом потрібно слідкувати. На сцені цю міміку так яскраво не видно, а тут – все навпаки. Досвід який я почерпнув від цих зйомок – це усвідомлення того, що фільм це зовсім інше існування.

Що побажаєте франківцю?

– По-перше, не потрібно боятися розпочинати щось нове. Інколи робити те, що ніколи не робив, навіть якщо ти не розумієш для чого це все, як кажуть: «Не зрозумів, але сподобалось». Не можна стояти на місці. Мій улюблений вислів: «Якщо ти не рухаєшся вперед – ти навіть не стоїш на місці, ти деградуєш».

– Хто ваші фаворити в режисурі та акторському мистецтві?

Моїм кумиром завжди була людина з великої літери – Іван Миколайчук. Я вважаю, що це наш геній, світоч, талант. Я з дитинства захоплююся його роботами. На моєму робочому столі ви можете побачити його фото.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.