Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроект 5294 “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. “За” проголосували 241 народний депутат. Законопроект впроваджує комплексний підхід у боротьбі домашнім насильством.
 |
Найперше виконання закону стосується міністерств соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, МВС і судів, пише УП. За словами народного депутата Ірини Луценко, понад 3 мільйони дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім’ї або є їхніми вимушеними учасниками.
Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаютсья накласти на себе руки. 50% схильні до зловживань наркотиками і алкоголем. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей – переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки. Майже 70% жінок піддаються різним формам знущань і принижень. За даними МВС, 23% тяжких насильницьких злочинів відбуваються в родинах.
Щорічно близько 1500 жінок, і ця тенденція збільшується за останні три роки, помирають від рук власних чоловіків. Домашнє насильство в Україні – причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів.
Терміни законопроекту
Під терпін “домашнє насильство” підпадають усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям чи людьми, які разом живуть чи жили.
Економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, навчатися, примушування до праці тощо.
Психологічне насильство – це словесні образи, погрози, переслідування, залякування, та інші дії, які обмежують волю людини, побоювання людини за свою безпеку чи безпеку інших, які пошкодили психічне здоров’я чи призвели до емоційної невпевненості, нездатності захистити себе.
Секснасильство – це будь-які секс-дії, вчинені щодо повнолітнього чи дитини без її згоди, примушування до секс-актів з третьою особою та інші правопорушення щодо статевої свободи.
Що передбачає законопроект
Нацполіція отримала право контролювати поведінку кривдника, щоб не допустити повторного насильства, правоохоронці також можуть стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень і виконував певні обов’язки.
Законопроект передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, створення програм для постраждалих і їхніх кривдників. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства створять, щоб запобігати домашньому насильству, надавати комплексну та своєчасну допомогу постраждалим, координувати відповідні служби, контролювати розслідування фактів домашнього насильства та застосування до кривдників спецзаходів, притягнення їх до відповідальності та стеження за зміною їх поведінки.
Органи місцевого самоврядування повинні організовувати соціальні послуги, можуть їх замовляти, брати участь у підготовці фахівців, які будуть боротися з домашнім насильством і визначати, які спецслужби з підтримки постраждалих потрібні регіону, забезпечувати їхнє створення і роботу. Органи управління освіти повинні забезпечувати підготовку фахівців, які боротимуться з домашнім насильством, включити до навчальних програм питання запобігання та протидії домашньому насильству.
Коли освітяни виявили факти домашнього насильства у дітей чи отримали про це заяви, чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми. Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство. А якщо такий пацієнт – дитина – лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей. Якщо медик виявив ушкодження “кримінального характеру”, він повинен скерувати постраждалого на медобстеження. А у разі виявлення секс-ушкоджень – на ВІЛ-тестування.
Законопроект також передбачає розробку і затвердження стандарту надання меддопомоги постраждалим ймовірно постраждалим від домашнього насильства, затвердження порядку проведення та документування результатів медобстеження постраждалих.
Хто наразі це конкретно виконувати – невідомо. Невдовзі МОЗ повинен отримати доручення і вже по них буде видно, що МОЗ розроблятиме власноруч, що спільно з іншими органами, а що – з обласними департаментами охорони здоров’я.
Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб повинні приймати і розглядати заяви від постраждалих або їх представників про отримання допомоги, зокрема соцпослуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. Служби також повинні повідомляти місцеву владу і поліцію про домашнє насильство у разі, якщо постраждалий дав на це добровільну згоду, крім випадків учинення насильства щодо дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру. Якщо є домашнє насильство щодо дітей – повідомити службу у справах дітей і уполіцію не пізніше 1 доби. За потреби такі служби повинні надвати притулок.
За заявою постраждалого чи за результатами оцінки ризиків правоохоронець може робити терміновий заборонний припис. Він виноситься строком до 10 діб і вручається кривднику, а його копія – постраждалому або його представнику. Дія такого припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адмінарешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
У законі також є термін “обмежувальний припис”.
Це один або кілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
- заборона спільного перебування у місці спільного проживання з постраждалим
- усунення перешкод в користуванні спільним майном або є приватною власністю постраждалого
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалого
- заборона як особисто, так і через третіх осіб, розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб.
Цей припис може виносити суд за зверненням постраждалого або його представника. А якщо домашнє насильство вчинили щодо дитини, батьки або законні представники мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо кривдника. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Суду може встановлювати обмежувальний припис на період від 1 до 6 місяців.
Вчинення домашнього насильства, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Нацполіції про місце тимчасового перебування в разі його винесення тягнуть за собою громадські роботи на строк від 20 до 40 годин або адмінарешт до 5 діб. Якщо порушник вчинив ті самі дії повторно впродовж року, отримає громадські роботи від 40 до 60 годин або адмінарешт від 5 до 15 діб. А якщо ці дії вчинила вагітна жінка або особа з інвалідністю І або ІІ групи, таку особу чекатиме штраф від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів.
Законопроект також передбачає співпрацю служб, які запобігають та протидіють домашньому насильству. За законом, вони можуть взаємно обмінюватись інформацією при виявленні фактів домашнього насильства не пізніше 1 доби з дотриманням вимог конфіденційності та захисту персональних даних; разом реагувати на домашнє насильство, розробляти і виконувати програми для кривдників та програми з запобігання та протидії домашньому насильству.
