Письменниця з Франківська Катерина Бабкіна знімає з французьким продакшном повнометражний фільм про українську дівчинку з синдромом аутизму – “Пограй з нами, Міа”. Триває збір допомоги для створення фільму.
“Нарешті можу поділитися проектом, котрий забрав два останні місяці мого життя і котрий наблизить здорове і світле сприйняття інакших дітей і людей в нашому суспільстві, – повідомила Катерина Бабкіна. – І мені потрібна ваша допомога – бо це – лінк на спільнокошт, де ми збираємо те, чого нам станом на зараз бракує.
Спочатку ми робили благочинний проект для дітей з особливими потребами для Книжкового Арсеналу, і Олеся Яскевич запросила мене на зустріч з такми дітьми і їх батьками – так сказати, щоби перестрахуватися, щоби переконатися, що я сама добре розумію, з чим я збираюся мати справу. Там я зустріла Мію, десятирічну, неземну, дівчинку з казки, дівчинку з фільмів Міядзакі, дівчинку як ніхто інший в світі. І я захотіла зняти її, бо мало що в світі вартує того, щоби це знімати так, як Мія.
Потім відділ культури Українського посольства в Франції в лиці Karpa Irena запросив мене в Париж з книжками і виступами, а там одного вечора Igor повів мене в Палє де токіо, а в музеї виявився Jérémy, в якого є продакшн. І якось за дрінком я розповіла йому про Мію. І він довго думав, а потім такий – ну що, де там твоя дівчинка, давай ми будемо її знімати? Ви з Франції тут в Україні знімати? – А він такий – Ой я тебе прошу, не пудри мізки, пиши концепт, пиши синопсис, досліджуй тему, пиши з нами заявки, роби з нами все.
І так два місяці життя.
Дякую Светлана Словинская за Мію і її ставлення до неї та світу, дякую Sergey Ristenko за фото, дякую Vladimir Yatsenko за консультації, дякую Ігорові за підтримку, Candice за роботу, Таня за вивільнення мого часу для роботи над проектом, всім організаціям, які нас уже підтримують і ще підтримають. І всім, хто допоможе зібрати нам те, чого не вистачає в бюджеті (насправді, це дуже небагато). І всім, хто напише про проект. Чи розповість комусь про нього. Чи просто задумається про те, які чудесні часто бувають ті, кого ми звикли не приймати серед себе”.
