Якщо дуже-дуже захотіти, то мрії колись та стають реальністю. Це доводить своїм прикладом 25-річний уродженець Городенки Володимир Мула. Днями він повернувся з Бразилії, де мав змогу відчути атмосферу чемпіонату світу з футболу – Мундіалю 2014. Три тижні він був там представником Громадського ТБ, давав телерепортажі на «1+1», набрав чимало цікавих матеріалів для свого сайту «ТелеПростір». Аби окупити поїздку, працював і як фотограф.
Якщо дуже-дуже захотіти, то мрії колись та стають реальністю. Це доводить своїм прикладом 25-річний уродженець Городенки Володимир Мула. Днями він повернувся з Бразилії, де мав змогу відчути атмосферу чемпіонату світу з футболу – Мундіалю 2014. Три тижні він був там представником Громадського ТБ, давав телерепортажі на «1+1», набрав чимало цікавих матеріалів для свого сайту «ТелеПростір». Аби окупити поїздку, працював і як фотограф.
«До Ріо-де-Жанейро я добирався через Мадрид, – розповідає Володимир. – Мав там більше доби, чекав рейсу. В іспанців був траур, бо їхня чемпіонська збірна цього разу провалилась».
Переліт через океан тривав понад 10 годин. Аеропорт бразильської столиці особливого враження на українця не справив. Зате міський транспорт – вразив: своєю зручністю, особливо турнікетами на передніх вхідних дверях. У години пік спеціальні вагони метро відведені суто для жінок. Таксі обладнані телевізорами, щоб не сумувати в заторах. У місті для таксі відведена спеціальна смуга на дорогах, але під час нинішнього напливу туристів ніхто особливо на це зважав.
Офіційної акредитації Володимир Мула не мав. Однак для неакредитованих журналістів організатори чемпіонату також облаштували прес-центр у фан-зоні на пляжі «Копакабана». Про квитки на футбол можна було тільки мріяти, адже їх вартість сягала 6000 доларів. Хоча Володимиру таки вдалося безкоштовно пробратися на матч Колумбія-Уругвай, який відбувався на культовому стадіоні «Маракана».
«Скориставшись «коридором» медіа-центру, отримав пропуск на прес-конференцію і медіа-квиток, – розповідає Володя. – Вид з медіа-трибуни – один із найкращих на «Маракані». Тут я відчув повну атмосферу свята. Щоправда, його добряче зіпсували росіяни, які облаштували в Ріо власний Дім футболу, а в ньому з неабиякими почестями поставили матрьошку з написом «Крим наш». Однак відомо, як реагували трибуни під час матчів російської збірної… До речі, бразильці чітко розрізняють нашу країну від сусідньої. Коли дізнавалися, що я з України, висловлювали свою підтримку. Я навіть записав латиною текст пісні «Червона рута» й попросив бразильських дівчат заспівати. Їм це вдалося. Коли готував репортажі для Громадського, то бразильські журналісти передавали вітання українським колегам».
Але не обійшлося і без проколів. Це сталося, коли Володимир Мула коментував нищівну поразку бразильської команди від німців. А ще й був у футболці з символікою збірної Німеччини.
Саме цей бразильський вболівальник заважав. Володимиру Мулі вести ефір
«Це викликало у бразильських уболівальників цілий шквал невдоволення, – розповідає журналіст. – Один із них підійшов до мене і недвозначно показав пальця. Хоч я й пояснював, що з України, старого це не вгамувало. Мовляв, ти білий і говориш іноземною мовою! Я продовжував вести репортаж, а він ніяк не заспокоювався, махав пальцем перед камерою та вигукував образливі слова. Потім підійшла жінка, яка також не надто коректно висловилася на мою адресу. Для мене це стало уроком у сенсі того, що журналіст у своїй роботі повинен дотримуватися нейтралітету. Але це ще квіточки!».
За словами Володимира Мули, після провалу своєї команди бразильські фани взялися трощити все підряд. Під гарячу руку потрапили кіоски й авто, не кажучи вже про атрибутику німецької збірної. Втім, не пошкодували вони й своєї. Наступного ранку після матчу на вулицях не було нічого, що б нагадувало бразильську футбольну символіку. Наче загальнодержавний траур. Адже футбол для бразильців – друга релігія. На місцевих ринках і в сувенірних крамничках жовто-зелені футболки, кепки, різні дрібнички продавалися за безцінь. Драматичний програш бразильців став раєм для небагатих туристів, які загрібали все це як нагадування про Мундіаль.
Незважаючи на інцидент з бразильськими вболівальниками, Володимира вразила відкритість тамтешніх людей. Навіть поліцейські співали на камеру національних пісень. Помітна й величезна різниця між різними прошарками населення. У бідних районах столиці хаотична забудова, будиночки туляться один до одного. Нові поверхи роблять абияк, часто без даху, накриті клейонкою.
Завдяки прес-туру для журналістів побував Володя й біля знаменитої на весь світ статуї Христа. Грандіозну скульптуру встановили в Ріо-де-Жанейро в 1931 році на честь сторіччя незалежності Бразилії. Цей символ країни, як і футбол, є її візитівкою. А пейзаж з висоти 700 метрів, каже, відкривається – неймовірний!
