Андрій Хижняк – командир потужної гармати 2С-3. У зоні АТО він чи не з першого дня її проведення. До армії мобілізувався ще 2 квітня минулого року. Разом зі своїм екіпажем Андрій був на найважчих рубежах – таких як Донецький аеропорт, Піски, Авдіївка.
– Звичайно, війна – це дуже важка і складна робота, – розповідає Андрій Хижняк. – Однак запевняю, що незважаючи на будь-які складнощі, не можна вірити російській пропаганді! Ми нікуди не тікаємо! Ніхто зброю не складає і не збирається цього робити. Я не ховаю ані свого обличчя, ані свого прізвища. Чого мені боятись? Я на своїй землі і кажу правду. Мене смішать заяви того Захарченка та інших терористів про те, що нібито з боку України воюють лиш ті, кому в цивільному житті не знайшлося місця. Це брехня. Тут, на передовій я зустрів лише чудових, високоосвічених людей, які за покликом свого сумління захищають Батьківщину. В кожного вдома залишилась родина і робота.
Строкову службу Андрій проходив на в одній з частин на території Російської Федерації. Він керував значно менш потужною гарматою. Однак, за словами нашого героя, бажання перемогти, і висока фахова підготовка офіцерів-артилеристів в його теперішній частині дозволили йому та його екіпажу швидко опанувати складну й потужну гармату. І люди різних спеціальностей – шахтарі, інженери, водії – дуже скоро стали майстерними гармашами.
За день війни екіпаж Андрія Хижняка піднімає руками та вистрілює в бік ворога до півтонни снарядів. Та зараз перемир’я і артилеристи сподіваються на те, що у тих сил, які підтримують сепаратистів зброєю, боєприпасами, інструкторами все ж таки є здоровий глузд, щоб дотримуватись угод. В іншому разі Андрій та його екіпаж гарантують ворогу значне збільшення прицільного вибухового тоннажу.
