Чорнобильська трагедія залишила незабутній слід у житті мільйонів людей уже не одного покоління. Вона наклала радіоактивний відбиток на територію не тільки України, а й сусідніх країн. Проте ми нарешті дочекалися визначної події – 29 листопада на четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС насунули новий безпечний конфаймент.
Встановлення НБК зробить майданчик ЧАЕС безпечним для проведення робіт із демонтажу конструкцій, поводження з паливовмісними та радіоактивними матеріалами всередині «Укриття».
Також, згідно з планом, ввести об’єкт в експлуатацію та розпочати роботи з демонтажу конструкцій мають наприкінці листопада 2017 року. Проект передбачає, що нова споруда буде експлуатуватись упродовж 100 років і коштуватиме 1,5 мільярда євро.
ТСН.ua до цієї історичної події підготував серію матеріалів, в яких Зону відчуження показують такою, якою її не бачили раніше. У цій серії дивіться ексклюзивні кадри Прип’яті та Чорнобиля-2, зняті з дрона. Від цих відео не тільки перехоплює подих, а й приходить розуміння, яких метаморфоз за 30 років зазнала Зона.
Проліт над «Дугою»
Загоризонтна радіолокаційна станція Дуга – радянська радіолокаційна станція для раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. Вона випромінювала сигнал, який міг бути почутий короткохвильовими радіоприймачами в усьому світі в період між липнем 1976 і груднем 1989. Це було схоже на різкий, повторюваний шум на частоті 10 Гц, що призвело до появи назви «Дятел».
Перші випробування радара Державною комісією були виконані 1979 року. В ході випробувань було здійснено виявлення стартів балістичних ракет і ракет-носіїв зі Східного ракетного полігону США, проведена перевірка адекватності моделей за результатами виявлення попутних пусків балістичних ракет і ракет носіїв США, яка підтвердила правильність обраних модельних уявлень та технічних рішень.
За характерний звук в ефірі, що видавався під час роботи (стук), радар отримав назву Russian Woodpecker (Російський дятел). Тривалий час про секретний об’єкт «Чорнобиль-2» поряд з ЧАЕС існував міф, що це центр управління думками; одна з легенд свідчила, що тут проводилися випробування психотропної зброї (об’єкт з антенами і військове містечко не були позначені на жодній мапі). Радар також був використаний у голлівудському фільмі «Дивергент».
Центр Прип’яті
Прип’ять була спеціально спроектована з яскраво вираженим центром, де зосереджувалися головні споруди міста: адмінбудівлі, об’єкти дозвілля, культури та відпочинку, а також продмаги та крамниці з промисловими товарами.
На панорамі можна в деталях роздивитися палац культури «Енергетик», а також «прогулятися» центральною алеєю міста. На фото також чудово видно готель «Полісся».
Готель, до речі, має невелику кількість поверхів, проте високо здіймається над будинками навколо. Згідно з проектом, на останньому поверсі готелю планувалося кафе з літньою верандою і панорамним оглядом. Та через аварію ідея так і не втілилася в життя.
Готель був задіяний в процесі усунення катастрофи у квітні 1986 року. Тут, поруч з міськвиконкомом, де розвернувся штаб ліквідації аварії, розташовувався пост дозиметрії і базувалися солдати.
Зараз всередині готелю нічого не залишилося, крім голих стін та сміття. Предмети побуту вивезли і заховали, те ж саме сталося й з підлогою. А сантехнічне обладнання демонтували і здали на металобрухт.
Парк атракціонів
1986-го року Прип’ять вважалася сучасним містом із розвиненою та продуманою інфраструктурою. У місті було абсолютно все. На момент вибуху на ЧАЕС Прип’яті було всього 16 років. Зокрема, у місті побудували новий парк атракціонів – автодром, тир, карусель, гойдалки, колесо огляду. Урочисте відкриття планувалося на 1 травня.
Та трагедія на атомній електростанції знищила ці плани, і на гойдалках жодного разу не каталася жодна дитина. Одне з найбільш похмурих місць парку – автодром, який добре видно на відео. Машинки жодного разу не запускалися, і вже 30 років вони іржавіють просто неба. Вважається, що це одне з найбільш «брудних» місць Прип’яті – тут сильно фонить мох, яким заросло покриття.
На відео також можна у деталях роздивитися будівлі, які до нього прилягають. Та оглядове колесо, певно, є одним із найголовніших символів міста й усієї Зони Відчуження загалом. Його можна побачити на багатьох світлинах, зроблених після трагедії на ЧАЕС. Колесо, так само, як і автодром, ніколи так і не працювало. Його так само мали відкрити 1 травня 1986 року, але за п’ять днів до введення атракціону в експлуатацію сталася аварія.
Політ над будинками
Вулицям і проспектам міста присвоювалися загалом традиційні для радянської епохи назви. Крім суто ідеологічних проспекту Леніна, вулиць Дружби Народів та Героїв Сталінграду, у Прип’яті були також і вулиця Набережна, проспект Будівельників та Ентузіастів.
А ось у назві вулиці Лесі Українки відбилася і національно-культурна складова України. Не залишився без уваги і головний привід заснування Прип’яті – мирний атом. Зараз ці вулиці неможливо упізнати.
На ролику, знятому з висоти, можна в деталях розгледіти все, що нині лишилося від колись сучасного міста. Самотні будинки із темними очницями замість вікон, мох, що вкрив дахи усіх будівель та дерева, що прискіпливо ростуть просто посеред колись житлових масивів.
Comments are closed.