UFRA побувала у притулках для собак, якими опікується «Дім Сірка». Ми дізналися про те, як організація планує збирати 40 тисяч гривень щомісяця і про головного мецената «Дому Сірка», а також, чому керівник організації Наталя Когут покинула роботу в прокуратурі й стала займатися захистом прав бездомних собак.
Благодійна організація «Дім Сірка», що існує офіційно з 2012 року, сьогодні опікується ветеринарно-реабілітаційним центром Юрія Чорного в Павлівці і частково державним притулком для собак у Калуші. А ще – двома вольєрними перетримками, де бездомні тварини мешкають до півроку, поки не знайдуть нового власника. Разом це майже триста собак.
Волонтери «Дому Сірка» привозять харчі – м’ясо, пшеничну крупу і корм, потрібний собакам після операцій, – займаються стерилізацією, лікуванням та щепленнями, а головне – знаходять для тварин господарів. Керівничка організації Наталя Когут кілька разів на тиждень намотує кілометри між Франківськом, Загвіздям, Павлівкою і Калушем на авто, яке напівжартома називає своїм офісом.
«Мене тато називає собачим прокурором. Закони наші недосконалі, і собак практично неможливо захистити. Травлять, а довести майже нереально. Ви би знали, скільки трупів я перевезла в цій машині на вскриття! Але в державній клініці, де його проводять, немає грошей на закупівлю проб на хімікати. Тому ми не можемо поставити точний діагноз, від чого померла собака. Замкнене коло».
«П’ять років я пропрацювала в прокуратурі. Звільнилася – немає там правди. Прокуратура має бути для того, аби захищати людей і закон. А там цього не було, немає і, напевно, ніколи не буде. В мене після прокуратури було страшне розчарування в людях».
«Кожні півроку я їжджу на кілька місяців до Італії заробляти гроші, аби було, за що тут жити».
«Ми не консервуємо собак у вольєрних перетримках, а знаходимо господаря. Якщо люди готові забрати великого собаку, я сама його відвожу. Бувало, возила в Закарпаття – 200 км в один бік».
«Наш меценат пан Войтек – виходець з Івано-Франківська. Років п’ять тому він допомагав франківській психіатричній лікарні. Висилав гроші на ремонти, а за два-три роки приїхав туди й побачив недороблений ремонт і директора на новій машині. Пан Войтек тоді сказав, що з людьми більше не хоче мати справ. Мабуть, це був для нього переломний момент. Тоді він почав допомагати тваринам у Польщі: лікує старих коней, собак, навіть жирафів.
З листопада він допомагає «Дому Сірка». Спочатку дав три тисячі гривень на закупівлю сухого корму і пшеничної крупи. А коли ми з ним особисто познайомилися, і він побачив, що тут ніхто нічого не краде, то почав вкладати. Коли побачив притулок у Калуші, захотів допомогти їм у першу чергу. Там собаки були взагалі худі. Як ми почали завозити м’ясо, поправились і вже мають нормальну шерсть. Скелетів немає».
«Минулого року ми проводили Кубок Сірка – виставку безпородних собак. Реєстрація безпородних була 30 гривень, а породистих – 50. Ми збирали гроші на їжу, але почалася АТО і тому закупили аптечки. Цього року хочемо зробити Кубок в серпні».
«Щомісяця нам потрібно сорок тисяч гривень – на Павлівку і дві вольєрні перетримки. Цю суму можна зібрати, якщо дві тисячі людей даватимуть по 20 гривень на місяць. Зараз робимо календарі «Дім Сірка», магніти і кружки з нашою емблемою та фотографією собаки. Ми продаватимемо це все на ярмарках, і гроші вкладатимемо в продукцію, щоб іще більше виручити. З минулої ярмарки назбирали понад дві тисячі гривень. Замовили риб’ячий жир, хлорку, 80 кг корму Josera. Такі корма деколи потрібні собакам після операції».
