У неділю, 21 серпня, творчі небайдужі до сучасного мистецтва франківці зібралися у дворику на Шевченка, 3 для презентації нового ЦСМ у Франківську. Під час зустрічі, яку ініціювали колишній директор ЦСМ Анатолій Звіжинський і архітектор Ігор Панчишин, обговорили те, як далі розвивати сучасне мистецтво у місті, чи потрібен Франківську новий ЦСМ і чи потрібна митцям співпраця з владою міста. До єдиного рішення так і не прийшли. Однак дискусія була активною.
Конкретного сценарію створення нового осередку сучасного мистецтва так і не озвучили. Зустріч провели радше для того, щоб нагадати про проблему і спільно обговорити шляхи виходу із ситуації, що склалася навколо ЦСМ у Франківську. Як зазначив Анатолій Звіжинський, це також було своєрідне святкування річниці центру.
“Щоб відзначити третю річницю не обов’язково робити виставки. Можна просто поспілкуватися,” – зауважив Анатолій Звіжинський.
Нагадаємо, недавно директором ЦСМ у Франківську обрали авторку муралу “Україна єдина” Ірину Клицюк. Окрім неї на посаду претендував колишній директор центру Анатолій Звіжинський, який і заснував ЦСМ та впродовж усіх років намагався привити місту сучасне мистецтво.
Одним із предметів дискусії стало питання, чи варто було засновувати ЦСМ як комунальне підприємство і чи є зміст митцям очікувати на співпрацю та підтримку від влади міста.
“Кілька років поспіль ми створювали муніципальний ЦСМ, і здавалося, що влада втягнеться в орбіту творення, – пояснив Звіжинський. – Це має перерости в нормальне здорове середовище і не може впиратися в окремих організаторів чи продюсерів. І там будуть всі – і глядач, і художник, і організатор. Нині ми говоримо про створення середовища.”
Художник Євген Самборський під час обговорення намагався вивести дискусію на конкретні відповіді. Зокрема цікавився, що планують робити, чи потрібне новому центру приміщення і чи потрібна йому влада.
“Ми зараз в пошуках приміщення. Мабуть потрібно мати хоча б офіс, – пояснює Звіжинський. – Плануємо відійти від практики невеликих індивідуальних виставок і робити може не так часто, а двічі чи тричі на рік більш масштабні проекти у непристосованих просторах. Як це відбувалося на фестивалі PortoFranko Гогольfest. Є пропозиція від Теплого міста, але зможемо запустити за два роки. Там буде величезний виставковий простір і Юрій Филюк зацікавлений, щоб за ці два роки ми зібрали напрацювання, які можна буде там представити. Це як один із варіантів.”
Художник Євген Самборський продовжував дискусію конкретними запитаннями про майбутній осередок сучасного мистецтва, щоб отримати конкретні відповіді про те, що, коли і як робитимуть. Однак, як зазначив Ігор Панчишин, такі технічні і побутові проблеми нині не на часі.
“Суттєвими зараз є не практичні і комунальні питання, а визначення для нас самих нашої можливої співучасті чи участі в діяльності іншого формату, – говорить Ігор Панчишин. – Ситуація повністю змінилася і ми не говоримо про продовження традиційної схеми художник-виставка-галерея-продаж. Ідеться про визначення місця мистецтва в місті і того, що ми можемо дати світу.”
