Зміни по 24 години, коли ти не можеш вийти поїсти. Мокрі від захисних, костюмів, які не можна знімати. А пацієнтів втрачають ще більше. У часи боротьби з коронавірусом про роль медсестер згадують не часто. Але ці медпрацівники найбільше і найближче спілкуються з хворими на Covid-19.
Як заспокоювати людей у паніці, коли страшно самим, та як не згоріти на роботі у часи пандемії – BBC News Україна розповіла про медсестру Наталію Ліхошерстову, яка працює у лікарні міста Косів на Прикарпатті.
Наталія Ліхошерстова очолювала фельдшерсько-акушерський пункт. Але, коли кількість хворих на Прикарпатті почала зростати, перейшла до інфекційної лікарні.
За її словами, зараз роботи збільшилось у рази і для лікарів, і для медсестер. Як на первинці, де сімейні лікарі першими приймають хворих, так і в інфекційних лікарнях.
“Пацієнти у паніці першими телефонують кому? Медичній сестрі. І ця комунікація забирає дуже багато енергії”, – каже медсестра. -Люди налякані, схвильовані, вони хочуть відразу якихось дій, призначення ліків. А зазвичай на першому етапі коронавірус не потребує лікування. Треба спостерігати – контролювати температуру, рівень кисню, багато пити. Коли про це каже медсестра, то люди просто не вірять. Вони звикли до реклами ліків. Кашлянув, переїв – пий таблетку”.
Емоційне виснаження, та вигорання на роботі пані Ліхошерстова називає однією з найбільших проблем медсестер у часи пандемії.
“Щоб нормально говорити з пацієнтом, щоб почути його, щоб не перекладати свої проблеми на нього, треба мати сили. Щоб світити іншим, треба мати наповнення. Крім фізичного навантаження, це великий психологічний тиск”.
Медсестри мають захист – костюми, окуляри, щитки, розповідає пані Ліхошерстова про ситуацію на Прикарпатті. Проте, за її словами, часто всієї правди не говорять самі пацієнти – йдеш на виклик через гіпертонічний криз, а, коли приходиш до пацієнта, стикаєшся з температурою і задишкою.
“Дуже багато наших працівників заражаються на роботі і приносять інфекцію додому, своїм рідним”.
Наталія Ліхошерстова працює у Косівській районної лікарні. Щодня кількість хворих там збільшується. Інфекційне відділення на 25 ліжок не справляється. Нині там 100 хворих. Під лікування Covid-19 віддали інші відділення, інші лікарні.
У лікарні багато хворих на кисневій терапії, у яких весь час потрібно перевіряти сатурацію, міряти температуру.
“На медсестрах навантаження просто шалене. Зміни по 24 години. По 6-7 годин підряд зранку і ввечері ти на ногах. Весь час робиш якісь маніпуляції – аналізи, тиск, крапельниці, катетери, уколи. Це десятки пацієнтів, це безперервний процес. Весь цей час у захисному костюмі. Ти не можеш, коли захотів, поїсти, попити. Коли я чую, як люди жаліються на маски, хай спробують відпрацювати одну зміну у костюмі. Коли знімаєш костюм, то весь мокрий”.
Найважчим у свої роботі у часи коронавірусу медсестра називає те, що все частіше доводиться втрачати пацієнтів.
“Деякі пацієнти у нас по місяцю. Ти звикаєш до них, бачиш щодня ці сповнені надії очі. І от найважче — коли їх не стає. Це означає, що ми програли. Програли бій за життя попри всі зусилля. А втрачаємо ми зараз дуже часто. Я дуже прошу, щоб люди подумали про це. Подумали про те, що одягнувши маску, тримаючи дистанцію, миючи руки, ви захищаєте не когось чужого, а своїх рідних. У нас є втрати у родинах, де померли чоловік і жінка, де померли мама і дитина. Це жахливо”.
Наталія Ліхошерстова просить людей берегти себе, не ходити у людні місця, більше гуляти на свіжому повітрі, і не пити за першої ж нагоди антибіотики, до яких так часто нині виникає стійкість.
“Ми заходимо у сезон грипу з його пневмоніями і це теж страшно. Бо до коронавірусних пневмоній додадуться ще й запалення легень від грипу. Я вакцинуюсь сама вже шість років, роблю вакцину своїм рідним – батькам, дітям. А нашим медсестрам я хочу побажати триматися, бо, на жаль, це все з нами надовго”.
Comments are closed.