Український телеведучий Роман Вінтонів, відомий під псевдонімом Майкл Щур, пішов в армію, про свої перші дні в рівненському навчальному центрі він пише на своїй сторінці у ФБ.
День 1-й
30.07.2015
У Києві нас зібрали у військоматі. Військом побажав удачі і нас кудись повезли. Виявилось – у інший військомат. Туди звозили багатьох. Там ми чекали автобус.
Десь о 13:00 автобус подали. Автобусом виявилась 212-та маршрутка. Нею доїхали до Рівного.
Десь о 18:00 – розподіл.
Спортзал військової частини. Кілька столів з ноутбуками і військовими за ними. Кожен стіл – інший навчальний батальйон. Біля кожного – по кілька чоловіків у цивільному.
Розмова за одним зі столів:
(Офіцер чоловік)- фамілія?
(Солдат) – Б……ський.
(Офіцер жінка) – у мене на “б” більше немає місця (гортає журнал) можна на “й” писати?
Не знаю, як вони потім вирішили цю проблему.
Нас також розподілили. На скільки я зрозумів – особливий дефіцит – водії категорії С.
Потім видали форму і все інше.
Форма крута. Дуже сподобалась. Видали черевики 43-го розміру. Виявились завеликими. Пішов спитав, чи можна 42-й? Тут же поміняли. Черевики хороші.
Далі поділились на батальйони і поїхали на полігон.
Знову розподіл.
Заповнили анкету і пішли в намети.
Підйом о 6:00. Добраніч.
День 2-й.
Довгий день виявився. Якось навіть не впевнений чи це все було сьогодні чи вчора чи позавчора. Хоча розумію, що насправді сьогодні, бо це – перший наш день в навчальному центрі. Піду по-порядку.
Підйом о 6:00 пройшов на диво безболісно. Я виспався. Напевно завдяки свіжому повітрю
Що було далі – сніданок, а потім шикування чи навпаки – не пам’ятаю перепрошую.
Потім ми почали носити матраци. По 3 на кожного. І так 4 ходки. Метрів по 200 кожна. А потім – подушки. А потім – ковдри.
А потім був обід. Про харчування напишу окремо якось.
Після обіду – дошки. Носили дошки і для нових нар. Щоб з них збирати 2-поверхові нари. Ми живемо у наметах. Спимо на нарах. Є матраци, ковдри і подушки. І пічки, якщо буде холодно.
Коли носили дошки, приїхали з прес-служби Західного оперативного командування. Сказали, що журналісти хочуть приїхати знімати, як “Майкл Щур проходит навчання”. Я – не проти. Так що в Пн буде відіо. Я думав, що сам буду знімати відіо, але якось ніяк не почну. Може пізніше.
Потім – вечеря.
Після вечері отримували зброю на роту. Завтра, – сказали, – повезуть на стрільби. У мене, схоже, буде РПК. Це ручний кулемет Калашникова (розшифровую для таких, як я)
Потім було вечірнє шикування. В процесі у одного солдата стався припадок. Епілептичний. Кажуть, що це вже 5-й солдат.
Також кажуть, що таке трапляється, якщо різко припинити бухати. Типу пив-пив, прийшов на навчання, а тут – не дають (тут справді з цим строго. При вході змушують всіх показувати вміст сумок, щоб не пронесли випивку)
Насправді у нас тут досить мало людей, по яких видно, що вони пили безперестанно останні сімсот років. Але пару є. От ви можете сказати по людині, що вона п’є безпробудно останні багато років? Це ж можливо пра? Таких людей видно. Навіть якщо вони кажуть, що вони не п’ють. Це тільки підсилює впевненість у протилежному.
Але з медкомісіями військоматів, схоже, ситуація інша. Там сидять не такі люди, як ми. Вони, на відміну від нас, ніколи не судять ні по кому за його зовнішнім виглядом. Навіть, якщо ти ще п’яний, слово “доброволець” вимовляєш як “доро-, доро-, доро-олець” і поблажливо либишся 2-м головам медичної комісії, медкомісія все рівно побачить в тобі те, чого не бачили всі інші люди все твоє життя – циферки, щоб виконати план.
Ну а припадки – це вже потім. І це вже головний біль не медкомісій. Це головний біль тих, хто прийняв.
Ну але таких людей тут дуже мало. Але про це всі говорять. Не кожен день у тебе на очах хтось починає корчитись у припадку, потім хтось каже “та він приколюється”. І ти такий вже от-от заржеш і чекаєш, як він сам зарже. Не рже. Падає. Його ловлять. Кладуть набік (рот не розтискали, хоча один хотів – відмовили) і кличуть медика.
А потім нам сказали, що ми будемо будувати собі свій душ і свій туалет. Ура! У нас це все буде!
А потім – відбій.
Дуже дякую всім, хто пропонує мені свою допомогу. Поки нічого не треба. Все ок.
Добраніч
Ну і для привернення уваги показую фото своє шкарпетки. Троха стерлась за день )
Comments are closed.