Цього разу «Репортер» відзначає поки що чинного голову Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса. Так би мовити – на прощання. За попередніми результатами, в його чергові передвиборчі обіцянки повірили трохи більше, ніж 16 % франківців. І опинився він на четвертому місці – після Ігоря Насалика, Руслана Марцінківа та Олександра Шевченка. Тож тепер має звільнити крісло, яке займав останні дев’ять років. Яким запам’ятався Франківську мер Анушкевичус?
Вперше міським головою він став у 2006 році, змінивши на посаді Зіновія Шкутяка. Ще до того, як депутат міської ради, Віктор Анушкевичус при кожній нагоді критикував політику чинного мера, створивши навколо себе цілу опозиційну команду. На самих перегонах він обійшов Олександра Сича та Олега Синютку й зі слоганом «Європейському місту – європейські дороги», який потім став джерелом анекдотів, набрав більше, ніж 50 %.
У 2010 році відібрати в Анушкевичуса мерське крісло намагався Юрій Соловей, нині чинний нардеп. Тоді голова переконував франківців, що треба «продовжити розпочате» і… знову переміг. Правда, уже не з таким запаморочливим результатом – лише 27 %.
Чи балотуватиметься Анушкевичус на третій термін, довго було під сумнівом. Що таки балотуватиметься, він заявив лиш у вересні, чи не найпізніше з усіх кандидатів. «Відповідальність. Надійність. Подальший розвиток» – знов переконував він. Не переконав.
На ці вибори Анушкевичус ішов практично з тими самими обіцянками – далі ремонтувати дороги і двори, будувати садочки та об’єкти соціальної сфери. У свою виборчу програму запхнув і ті речі, які не зміг виконати за час двох каденцій – наприклад, будівництво нового мосту через Бистрицю, ремонт «Княгинина», нові тролейбуси і т. д. При цьому наголошував, що бюджетна децентралізація тепер таки дасть змогу це зробити.
Примітно, що мер не піарився на ремонтах доріг, фактично віддавши це поле «Свободі». Хоча остання каденція Анушкевичуса пройшла в майже непримиренній боротьбі з цією партією, тобто її більшістю у міській раді.
У будь-якому разі міського голову Віктора Анушкевичуса можна відзначити як віртуозного політика, який примудрявся втриматися на посаді за будь-яких обставин, посперечатися, з ким треба, а коли треба, й домовитись. І презентабельний був, що не кажіть. Серед місцевих журналістів навіть ходить щось на кшталт анекдоту: «От, раптово розбуди Анушкевичуса вночі, наведи в обличчя відеокамеру – а він уже у краватці і вже готовий гарно розповісти про європейськість нашого міста».
Виглядає, що час розповідей пройшов. Люди хочуть реальних змін. Чи зробить це хтось із нових кандидатів – подивимось. Нині вони теж гарно розказують.
