З приходом опалювального сезону більш актуальним стає питання, як скоротити витрати на обігрів помешкання. Мешканці Прикарпаття все частіше шукають альтернативу газовим котлам і обирають твердопаливні. Здавалося б, у наших краях опалювати дровами – природно. Але, як воно виходить насправді і чи не шкодитиме очікувана економія?
Ощадливість і фізкультура
Власник твердопаливного котла Олег Мандрик розповідає, що для нього економія відчутна. Якщо раніше на обігрів приватного будинку в холодні місяці йшло майже тисячу кубів газу, то нині він платить лише за газ для приготування їжі та підігрів теплої води.
«При наших зарплатах опалювати газом – нереально. Дровами значно дешевше, – говорить Мандрик. – Ми дрова самі заготовляємо і самі рубаємо. Це значно вигідніше і ще й для здоров’я корисно – фізкультура».
Окрім заготівлі дров, Олегу Мандрику доводиться дбати наперед ще й за їх просушку. Каже, має німецький котел, який вимагає не більше 20 % вологості у дереві.
«У сусіда котел український, то він там навіть сміття спалює. А я маю мороку, – сміється Мандрик. – Якщо котел зламається, буду думати за електричний обігрів і сонячні панелі. За цим майбутнє».
Франківчанка Людмила Безусова-Попович має власний, однак не такий позитивний досвід з твердопаливними котлами. Жінка живе у багатоповерхівці на Івасюка і користується газовим котлом. Зате поряд монастир святого Йосифа вже другий рік обігріває приміщення твердопаливним котлом, а викиди з нього йдуть у вікна багатоповерхівок.
«У нас чотири номери – 40, 42, 44 і 46 – утворюють колодязь і труби монастиря димлять нам у двір, – говорить Безусова-Попович. – Будинки дев’ятиповерхові, а три труби висотою десь до четвертого поверху. Тому дим потрапляє до нас. Маємо подвійні дерев’яні вікна, то дим просочується і при закритих».
Каже, як правило, це відбувається вночі. Минулого року Людмила Безусова-Попович прокинулась від сильного запаху, думала, що пожежа. Цьогоріч злякалась, що ліфт підпалили.
«Інтенсивність запаху залежить від атмосферного тиску, напрямку вітру і того, чим палять, – додає жінка. – Сусіди з першого під’їзду ходили до котельні сваритись, то бачили, що палили якесь сміття. Та навіть якщо і просто дрова – дим заходить до нас у двір і там стоїть».
Телефонуємо у монастир. Отець Ігор каже, палять виключно дровами і брикетами. Минулого року встановили твердопаливний котел, а цьогоріч – ще один. Але про технічний аспект і скарги мешканців радить розпитати настоятеля – отця Андрія. Той телефоном пояснює, що проблеми немає.
«Є кілька «доброзичливих» мешканців, які натравлюють і пресу, і поліцію за будь-якої нагоди. З ними неможливо говорити, – стверджує отець Андрій. – Монастир і церква людям заважають, і вони будуть знаходити різні приводи, аби псувати життя. Ми вже за кошти парафіян проводили експертизу, перевіряли озвучення, дзвони. У нас усе – згідно з нормами».
Запевняє, що всі експертизи і дозволи має. Показати документи обіцяє при зустрічі.
Економити на безпеці не можна
Доцент кафедри енергетичного менеджменту і технічної діагностики ІФНТУНГ Андрій Яворський розповідає, що в першу чергу твердопаливний котел підкуповує дешевизною палива, але і в зручності, і в обслуговуванні він значно складніший за газовий.
«Треба мати паливо, а котел хоче обслуговування – щотижня чистити сажу. Це дуже марудна справа, – говорить Яворський. – Кожен міліметр сажі зменшує ефективність котла. Правда, дорогі котли нині мають систему очистки сажі. Крім того, якщо газовий котел має коефіцієнт корисної дії (ККД) приблизно понад 95 %, то твердопаливний – від 60 до 80 %. Тобто палива треба більше. Крім того, ККД залежатиме і від того, яке паливо використовувати».
Андрій Яворський пояснює: якщо дрова заготувати восени, вони не встигнуть просохнути і десь 40 % тепла від спалювання дров піде на пароутворення – незалежно від того, якого виробництва котел. А добре просушені дрова треба ще й правильно зберігати. Тож радить використовувати в якості палива брикети чи пелети, в яких вологість фіксована.
Друга проблема в тому, що котел може закінчити процес горіння вночі. Тоді доведеться вставати і розпалювати або, як альтернативу, мати ще й газовий котел, який увімкнеться автоматично, коли температура у приміщенні почне опускатися.
«Є нині і котли тривалого горіння, – говорить Яворський. – Найкращі для приватних будинків – ті, що працюють з паливними гранулами. Вони забезпечують безперервну подачу гранул – засипали в бункер раз на три тижні і маєте спокій. Котел автоматично розпалюється і гасне, автоматично очищається – стінки вібрують і зола опускається у спеціальний збірник».
Яворський каже, що монтаж твердопаливних котлів – відповідальний і серйозний процес, бо вони потребують окремого приміщення. Ризик вибуху – вищий, ніж у газового:
«Звичайний твердопаливний котел не можна зупинити як газовий, просто перекривши подачу газу. Поки паливо не вигорить, треба відбирати від нього тепло, аби не спричинити вибух. Має стояти циркуляційний насос, який прокачує теплоносій через котел і скидає його в акумулятор».
За його словами, люди часто нехтують безпекою і встановлюють котли нелегально. А намагаючись зекономити, купують саморобні прилади. Такий котел дешевший приблизно на 1000 грн, і людина спокушається на низьку ціну. Але говорити про безпеку такого обладнання взагалі не доводиться. Тож Яворський переконує – економити на безпеці не можна:
«До котла також потрібен димохід – це окрема система, яка може вартувати ще раз так, як котел. Він має бути утеплений, щоб не промерзав, не утворювався конденсат і не падала тяга. Краще звертатися в компанії, які надають весь цикл послуг: монтаж, наладка, обслуговування. Потрібно вкласти гроші в обладнання, аби воно було якісним та ефективним. Тоді справді вдасться зекономити. Ще одне питання – реальна вартість палива. Адже більшість купує дрова нелегально. Закидати сміття в котел взагалі не можна – це шкодить і котлу, і навколишньому середовищу».
Наслідки забруднення повітря твердопаливними котлами добре відчула Польща. За словами Яворського, Краків – одне з перших міст за кількістю ракових захворювань легень. У центрі міста немає централізованого опалення і помешкання опалюють твердопаливними котлами. Правда, палять не деревину, як у нас, а буре вугілля. Тож взимку там стоїть смог.
«Якщо не маєте підключення до газу, то твердопаливні котли – це хороша альтернатива і для багатьох – вихід. Але мають бути дотримані всі вимоги, аби котел був ефективним і не вибухнув, – підсумовує Андрій Яворський. – Якби всі хотіли перейти на тверде паливо, ми можемо себе забезпечити деревом лише на 23 %. Тому реальний вихід лише один – менше споживати і зменшувати тепловтрати приміщення».
