“Репортер” публікує 18 історію кохання у своєму конкурсі Love is…. Розкажіть нам свою реальну чи вигадану історію, збирайте лайки та вигравайте чудові призи. Конкурс приурочений до Дня святого Валентина. Всі умови конкурсу дивіться за цим посиланням.
Сміливість жити
Кохання випробовується на міцність… відстанню. Зуміти зберегти любов-штука не легка. Та ми на це пішли. Сьогодні я хочу розвіяти ваші міфи про “неможливе”.
Якщо наша історія почалась ще з дитинства, то значить цього захотіли небеса.
Він з’являвся в моєму житті рідко, але це були іскри. Всі моменти були такими особливими…
Я приїжджала на літо до бабусі в село, там і познайомились. Теплі вечори збирали нас великою компанією біля багаття.
Роки йшли, а ми продовжували, як по традиції, триматись один одного. Час, коли закінчувалось літо, був гірким. Ніколи не любила прощань. Сильнішим за мої обійми, міг бути лише ураган. І я ридаючи відпускала його… Відпускала своє щастя.
В один, не схожий на інші, вечір, він сказав: «Давай спробуємо». І все. Чотири роки ніби крізь пальці. Вокзали, потяги, квіти, вірші, зустрічі, прощання і так по колу…
Що ж тепер? Потяги поїхали в своєму напрямку, мені ж привезли коханого. Квіти зів’яли, та не втратили своєї краси. Сумних рядків в моїх віршах все менше. Обійми стали щирішими як і ми.
Живемо разом. Вчимося жити. І в нас навіть виходить. Треба мати сміливість, щоб жити як хочеш. І ми її маємо.
Мабуть немає нічого кращого, коли коханий хлопець стає коханим чоловіком. Так ось… недавно він зробив мені пропозицію. Так! Це щастя. Я буду його дружиною!
Спасибі небесам!
Ірина
Голосуйте за цю історію за наступними посиланнями: Facebook/ВКонтакте
Comments are closed.