2018 рік зірка фрік-кабаре Dakh Daughters актриса Руслана Хазіпова присвячує кіно: в прокат виходять відразу два фільми з її участю.
Раніше Руслана Хазіпова жила на вулиці Володимирській, навпроти редакції Vogue, і вони іноді бачили актрису, коли вона вибігала за кавою в кав’ярні поблизу. Зараз Руслана переїхала – і зловити одну з найяскравіших українських актрис стало дуже складно.
Нейлоновий светр, Sies Marjan; сережки, смола, Simone Rocha
У вересні вона знімалася у фільмі «Ворошиловград» за романом Сергія Жадана на Донбасі, в листопаді – в «Гуцулка Ксеня», а між цим встигла з’їздити в Нюрнберг – взяти участь в опері Вагнера «Тангейзер». «Завтра, – каже Руслана під час нашого інтерв’ю, – біжу озвучувати нову діснеївську анімацію -“Коко”». Потім у актриси тиждень відпустки, але в цей тиждень потрібно встигнути злітати до Парижа з Dakh Daughters – на фестиваль східних культур. А потім ще на півтора місяці знову в Париж: Dakh Daughters гратимуть шоу Terabak з європейськими циркачами. А з середини січня – тур по Америці.
Божевільний графік і свій успіх Хазіпова сприймає спокійно. «Ми пожинаємо плоди того, що посіяли. Ми прийшли до успіху, тому що були готові». Міжнародний успіх не приходить сам. У 16 років Руслана переїхала з Кривого Рогу до Києва і вступила до театрального. На першому курсі познайомилася з Владом Троїцьким – режисером-засновником культового театру «ДАХ». Її і ще кількох хлопців Троїцький забрав до «ДАХу» – і, як каже Руслана, «почав робити з нас людей». «У 17 років я потрапила на перший у своєму житті спектакль – в «ДАХ». І скам’яніла від того, що побачила: виявилося, театр може бути таким».
“Ми прийшли до успіху, тому що були готові”
Курс Хазіпова пізніше сформував основу «ДАХу», а Троїцький для молодих артистів став «батьком» – так його називають в театрі. «Репетиції починалися з питань Влада: «Яку книгу ти зараз читаєш? Яку музику слухаєш? Яке кіно дивишся?» А потім він буквально надиктував списки – що читати і дивитися. Шекспір, Шопенгауер, Ніцше, Шевченко, Кафка, Джармуш, фон Трієр. Спочатку у мене голова йшла обертом». Про «ДАХ» тим часом стали поширювати чутки – мовляв, в декількох маленьких кімнатках театру секта, а замість того, щоб займатися класичним мистецтвом, Троїцький тренує хлопців за системами Гротовського і Курбаса, змушуючи їх працювати на межі фізичних можливостей.
Сукня з альпаки і шовку, сатинові туфлі, оксамитова сумка, все – Prada; намисто, латунь, кристали, Simone Rocha
Почувши про секту, Руслана сміється – і каже, що їй куди більше подобається називати себе солдатом Троїцького. З 2005 до 2013 року Хазіпова грала у всіх головних спектаклях «ДАХу» («Декамерон», «Річард», «Макбет»), об’їздила з гастролями весь світ, навчилася грати на барабанах, контрабасі та трембіті. Потім з’явився новий проект – фрік-кабаре Dakh Daughters. Сім дівчат з вибіленими обличчями і величезними наклеєними віями повинні були грати на всіх музичних інструментах – від губної гармошки до контрабаса – і міксувати сонети Шекспіра з українською народною піснею. Групу представили Києву за рік до Майдану, і в ній було все, щоб стати символом нової України: смак, стиль, зміст. Всю зиму 2013/2014 Хазіпова провела на барикадах – у величезній карпатській гуні і з контрабасом навпереваги.
Сьогодні Instagram’у учасниць Dakh Daughters позаздрить будь-який тревел-блогер: в ньому фотографії з Франції, Норвегії, Бразилії, Камбоджі, з Таїті. Успіх Dakh Daughters Руслана пояснює так: «Це мистецтво синергії. Крім того, важливий елемент несподіванки: ті ж французи і німці не чекають, що країна третього світу може уявити такий енергетично потужний продукт».
“У 17 років я потрапила на перший в житті спектакль – в “ДАХ”. І скам’яніла від того, що побачила”
Я знаю Руслану багато років. Одного разу вона розповіла, як в 2016 році в Парижі Dakh Daughters репетирували шоу Terabak: спочатку було 15 постановочних днів, а потім – майже більше 20 вистав. Поспіль. Кожен день. Без перерв. Майже 40 робочих днів без вихідних – як це?
«У мене є така теорія: ми починаємо втомлюватися, як тільки формулюємо це вголос. Як тільки ми це вимовляємо, втома проникає в нас і починає роз’їдати зсередини. Я не зациклююсь: мій графік не дозволяє мені це робити. Я не залишаюся один на один з собою і не їм себе думками про те, як я втомилася. Коли стає зовсім несила, – замислюється Руслана, – наприклад, починаю хворіти, в хід йде секретний прийом: я домовляюся зі своїм тілом».
Для Хазіпової це щось на зразок медитації – те, що допомагає сконцентруватися до концерту, а після – видати ту саму божевільну енергію, за яку так люблять Dakh Daughters.
Завдяки своїй енергії і легкості, Руслана стала музою і улюбленицею всієї знімальної команди фільму «Ворошиловград», який восени 2017 роки знімали в Старобільську Луганської області та в Києві. Цей фільм – найамбітніший проект незалежної України: сценаристи – письменник Сергій Жадан та головний український драматург Наталія Ворожбит, оператор – українець Сергій Михальчук, володар призу Берлінського кінофестивалю. Режисер Ярослав Лодигін переглянув шість тисяч акторів з усієї країни – і тільки потім знайшов Хазіпову, яку оцінив за природність і відсутність акторських штампів.
«Ворошиловград» – дебют Руслани в кіно: для зйомок актриса схудла, зробила хімічну завивку, передумала голитися наголо і навіть погодилася на сцени ню. Фільм вже взяв приз в секції Work in Progress німецькою фестивалі Cottbus. «Ворошиловграду» прогнозують успіх, а Хазіповій – «прокинутися знаменитою». Руслана ж ні про червоні доріжки, ні про високі гонорари не думає. В інтерв’ю вона багато говорить про справедливість і свої принципи, медитацію і гармонію, про те, як важливо артисту розуміти, що саме він хоче сказати публіці. І вірить, що успіх приходить до тих, хто на ньому не зациклений. Так вчив Влад Троїцький.
- Текст: Дар’я Слободяник
- Фото: Lesha Lich
- Стиль: Venya Brykalin
- Макіяж: Vitalia
- Зачіски: Pavel Lotnik
- Асистент стиліста: Vika Filipova
- Продюсер: Marina Sandugey
